"Вранці Гаррі розбудив брязкіт ключів і клацання дверного замка. Прокинувшись, він інстинктивно сховався за кріслом. До зали увійшла дівчина-бібліотекар, здивовано подивилась на ведмедя, який лежав у кріслі, поставила його на місце і знову вийшла.

Гаррі обережно визирнув із-за крісла, підійшов до дверей, і..."

На цьому рукопис закінчувався, і нам дуже хотілося взнати, що ж трапилось з Гаррі Поттером далі, як йому зрештою вдалось повернутися до Гоґвартса. А те, що він туди повернувся, не підлягає сумніву. Адже після цього вже вийшла друком п'ята книга, в якій продовжуються пригоди Гаррі в школі чарівників.

І ще, якщо ви добре знайомі з нашою бібліотекою, то звернули увагу на те, що Гаррі так і не потрапив до Інтернет-центру - з технічних причин. А також до нового відділу - відділу літератури іноземними мовами. Він просто не міг туди потрапити в минулому році – відділ створено вже в цьому році, у квітні. А які пригоди могли б трапитись з Гаррі Поттером у цих незвичайних відділах!

Сектор літератури іноземними мовами – наймолодший  відділ  бібліотеки, йому ще не виповнилось і року. Але він уже дуже популярний серед читачів, бо тільки тут можна знайти книги, журнали, газети, CD-ROMи, аудіо та відеокасети на іноземних мовах. Додамо, що це видання ексклюзивні (ексклюзивний – в перекладі з англійської виключний). Це означає, що більше таких книжок у Херсоні немає. Тому що вони надходили у фонди бібліотеки зі Сполучених Штатів Америки, Бельгії, Чехії, Латвії, Німеччини, Польщі, Хорватії, Іраку, Пакистану, навіть із Ради Європи – із самісінького Страсбургу! І ще з багатьох держав світу.

Тільки в цьому відділі бібліотеки працює американський громадянин – волонтер Корпусу Миру США в Україні. Тільки тут можна записатись до “English club”, у якому вдосконалювати свої знання англійської мови можна не тільки читаючи книжки англійською, а й у живому спілкуванні. А з 23-го вересня 2004 р.  у відділі діє Ресурсний центр країнознавства. Хочеш знати, що це таке? Приходь до бібліотеки або завітай на сторінку нашого сайту:

http://www.library.kherson.ua/worldindex.html

Отож, бібліотека оголосила конкурс на краще завершення „Пригод Гаррі Поттера...”, і ось що з того вийшло:

Глава VІIІ

...і тихенько й непомітно вийшов з відділу, в якому йому поневолі довелося заночувати. Хлопець прямо перед собою побачив табличку «Сектор обліку та реєстрації користувачів». Але цього разу за столом сиділа молода жінка. Вона не звернула уваги на Гаррі, хоча на маґлівський погляд він був одягнутий дуже дивно. Підбадьорений цим, хлопчик підійшов до високої стійки одразу ж, коли від неї відійшли двоє читачів.

Жінка, закінчивши клацати по клавіатурі комп’ютера, подивилась на нього. Тож Гаррі, не довго думаючи, запитав:

– Скажіть, будь ласка, через цей... Інтернет... листи можна посилати куди завгодно?

– Ну звичайно ж, – почув він у відповідь. – Якщо, звісно там є комп'ютер, підключений до Інтернет, – додала вона із поблажливою посмішкою.

Гаррі запитав також, де знаходиться Інтернет-центр бібліотеки. Виявляється, він був зовсім близько, але йти до нього потрібно було через безліч коридорів та коридорчиків. "Точнісінько як у Гоґвартсі!" - подумав Гаррі.

В Інтернет-центрі було людно. За комп'ютерами сиділи по двоє, а то і по троє дітей. Біля входу також утворилась чимала черга. Юний чарівник уперше бачив стільки маґлівських машин одночасно. Але він був упевнений, що швидко навчиться користуватись комп'ютером. Проблема була в іншому. Серед його знайомих майже ні в кого не було комп'ютера. Власне, БУВ він лише у трьох. Дадлі Дурслі - його "любий" двоюрідний братик одразу ж відпадав. Щодо батьків Герміони, то вони могли б йому дуже допомогти - якби ж тільки знати, як із ними зв'язатись. Залишався один-єдиний шанс. Містер Візлі - тато його найкращого друга Рона - був головою відділу боротьби з нелегальним використанням маґлівських речей. Не дивно, що у нього вдома було останніх дуже багато. Бачив Гаррі серед них і комп'ютера. Та, на жаль, ніяк не міг додуматись, як же можна з ним зв'язатись.

Допоміг випадок. Коли він стояв у кутку, терпляче чекаючи своєї черги, жінка за першим комп'ютером раптом запитала:

- Хто з вас добре знає англійську? Тут мені прийшов по розсилці якийсь дуже дивний лист. На перший погляд звичайнісінький спам, але адресований, здається, комусь особисто...

Біля адміністраторського комп'ютера одразу ж зібралась чимала юрба. Спільними зусиллями вони переклали листа. Але на той час, коли всі дочитали послання до кінця, Гаррі вже зрозумів, що до чого. Це писав саме містер Візлі!

"Гаррі, якщо ти прочитаєш цього листа - будь ласка, зроби так, як у ньому написано. Я тебе шукаю ще із вчорашнього ранку. Сидів собі і спокійно снідав, коли раптом переді мною явилась професорка Трелоні. Вона сказала, що бачила тебе у кришталевій кулі, що тобі загрожує велика небезпека. Знає вона, і як тобі звідти вибратись. У бібліотеці на першому поверсі є біла стіна із синім телефоном. Потрібно доторкнутись до цієї стіни сьогодні в ту саму мить, коли по ній черкнуть останні промені сонця. Ти перемістишся на рік уперед. Повертайся до бібліотеки і в її найновішому відділі візьми з полиці книгу. Ти одразу впізнаєш її - вона дуже давня, найстаріша у цій бібліотеці. Щойно ти доторкнешся до неї, опинишся в тому ж місці і в той же час, звідки ти потрапив туди, де знаходишся зараз. Щасти тобі! Мене вже кличуть... І будь дуже обережний!”

Усі відвідувачі Інтернет-центру почали жваво обговорювати цього листа, намагаючись здогадатись, для кого він і звідки. Гаррі непомітно вислизнув із відділу, доки і його не втягнули в дискусію. Тепер залишалось тільки чекати. Хлопчик вийшов із бібліотеки, сів на лаву в дворі поблизу і почав розглядати речі та людей довкола. Час тягнувся дуже повільно, тим паче, що він нічого не їв ще з останнього обіду в школі.

Гаррі подумки вже багато разів повторював листа містера Візлі. Отже, професорка Трелоні була і справді провидицею. Дивно було тільки те, як чітко вона все побачила. А раптом ця стіна – ніякий не портал? А що, коли книги не знайдеться на полиці? І як він її візьме – це ж буде виглядати як проста крадіжка!

Нарешті почало вечоріти. Коли Гаррі увійшов до бібліотеки, йому пощастило сховатись за рогом в коридорі саме в ту мить, коли із невеличкої кімнатки зовсім поруч вийшла жінка, що увесь день сиділа біля входу, одягнула на плече невелику сумку, і вийшла, зачинивши ключем двері бібліотеки. Юний чарівник почекав, доки вона піде, підскочив до білої стіни, яку роздивився ще вранці, і став чекати. На якусь жахливу секунду йому здалось, що сонце вже зайшло, і потрібну мить уже втрачено. Але ось по білосніжній поверхні ковзнув маленький червоний промінчик. Гаррі доторкнувся до стіни в тому місці ...

Глава ІХ

Яскравий спалах, потім на мить стало темно... а потім перед ним на стіні розгорнулась велика різнокольорова карта. Добре розгледівши її, він одразу ж зрозумів, що це - схема відділів бібліотеки. До того ж, його вказівний палець показував на малюнок з написом: "Сектор літератури іноземними мовами".

Озирнувшись, Гаррі побачив двері з такою ж табличкою позаду себе. Він підійшов і, відшукавши потрібного ключа, відчинив двері і переступив через поріг.

В кімнаті, звичайно, нікого не було. Гаррі почав розглядати все довкола. Тут стояли м'які крісла, оббиті синьою тканиною, столи, на яких стояли комп'ютери, і багато шаф із полицями, повністю заставленими книгами. Гаррі почав ходити вздовж них, читаючи (чи намагаючись прочитати) назви. Він упізнав англійську, німецьку, французьку, італійську та іспанську мови. А от з іншими у нього виникли труднощі. Врешті решт Поттер розгледів досить таки велику книженцію у старовинній палітурці, котра стояла дещо окремо від інших. На палітурці було написано російською мовою, але з дивними незнайомими буквами: "Дътская энциклопедія". І тут запала пітьма…

У цій неприродній пітьмі зеленавим фосфоричним світлом почала світитись якась примара. Напроти Гаррі стояв чоловік у довгому чорному одязі. Його обличчя було сховане під каптуром. Гаррі подумав би, що це дементор, якби не знав імені цього чаклуна – Лорд Волдеморт.

Зловісний чорний маг повільно наближався до нього, як і перед тим, як Гаррі проказав переміщуюче закляття. Побачивши хлопця, він зупинився. Гаррі виглядав, очевидно, дещо по-іншому. Ця подорож помітно виснажила його – не так вона, як відсутність їжі. Але, після миті вагання, Темний Лорд підняв угору руку з чарівною паличкою, збираючись   проказати якесь закляття. Але короткої затримки Гаррі цілком вистачило. Ось старовинний фоліант уже в нього в руці. Хлопець ще встиг побачити на розгорнутих сторінках напис старовинним шрифтом Страны и народы. Спалах – і Гаррі уже вдома, на рідному квіддічному полі Гоґвартса!

Позад себе він почув схвильований голос професорки Трелоні:

– Гаррі, хутчіше! Дістань паличку і прочитай закляття!

Жах! Лорд Волдеморт потрапив під дію порталу і перемістився разом з ним! Гаррі миттю вихопив із-за пояса свою єдину зброю. На якусь мить йому здалося, що це надто складно і у нього нічого не вийде. До того ж, Волдеморт вже читав своє закляття. Але хлопчик випередив його. Сторінки книги самі собою перегорнулись – очевидно, їм у цьому допомогла професорка! – і відкрились на потрібному місці.

Проказавши останнє слово незнайомого заклинання, Гаррі вказав паличкою на Темного Лорда. В ту ж мить із неї вирвався чималенький рій сріблястих іскор, які закружляли довкола чорного мага, перетворились на вихор і закрили його від очей спостерігачів.

Коли ж іскри розтанули в повітрі, Гаррі побачив на землі тільки чарівну паличку Волдеморта і плаща, всередині якого щось ворушилось. Прийшовши до тями, він наважився підійти ближче, і підняв край чорної тканини. З-під неї випурхнув маленький чорний кажанчик. Погрозливо пискнувши, звірятко схопило задніми лапками чарівну паличку, явно завелику для нього і, важко змахуючи крилами, злетіло у небо. Перш ніж хто-небудь здогадався що-небудь зробити, колишнього зловісного Темного Лорда вже не було на території Гоґвартса.

Озирнувшись, Гаррі побачив професорку Трелоні, котра стомлено сиділа на найближчій лавці.

– Що це було? - запитав хлопчик.

– Давно забуті чари. Їх використовували ще у Давньому Єгипті. Ця книга у тебе в руці вісімдесят років прожила в бібліотеці, від самого її заснування, і ніхто навіть не здогадувався, якими дивовижними чарами наділив її час. Тобі пощастило, що її взяли на виставку, інакше ти нізащо не розшукав би її в книгосховищі бібліотеки. Сьогодні вранці я побачила в кришталевій кулі тебе і темного лорда, а потім тебе в бібліотеці, листа, котрого надіслав тобі химерним способом містер Візлі, а потім – як ти тримаєш у руках цю магічну книгу… Між іншим, книга з бібліотечного фонду має надзвичайні властивості – вона обов’язково повернеться туди, звідки її взяли з добрими намірами. Дивись!

І дійсно – книга почала на очах прозорішати, розчинятись у повітрі…     

Згодом директор Гоґвартса, мудрий Дамблдор, пояснив Гаррі, що закляття з книги, яке він використав, таке старовинне і забуте, що Волдеморт просто не зміг знайти йому протидії. Але Темний Лорд іще повернеться. Не варто було і сподіватись на те, що він навіки залишиться кажаном...