Подорож у Книгограй
Сценарій відкриття тижня дитячої та юнацької книги-2001
Свято відкриття Тижня дитячої та юнацької книги відбувається в Палаці культури.
Завіса закрита. Над сценою напис: “Книга просить на гостини – в неї свято, іменини!”
Звучить запис пісні “Під музику Вівальді” у виконанні дуету Сергія та Тетяни Нікітіних. Перед завісою з’являються ведучі.
Ведуча І: Добридень, вельмишановна публіко! Вітаю всіх хлопчиків і дівчаток, які зібралися в цьому залі, постійних читачів нашої бібліотеки…
Ведуча ІІ: … і тих, хто сьогодні завітав до нас уперше.
Ведуча І: Добрий день, розумники і розумниці, книголюби і книгознавці! Сьогодні у нас свято, а яке саме, я впевнена, ви назвете безпомилково.
Ведуча ІІ: То яке ж у нас сьогодні свято?!..
Діти відповідають: “Свято дитячої книги”.
Так, правильно! Ми сьогодні відзначаємо іменини дитячої книги, відкриваємо Тиждень дитячої та юнацької книги. Ми поринемо в дивовижний світ ― у світ книжкової мудрості, в океан книжкових пристрастей і подій…
Ведуча І: Події, про які сьогодні йтиметься, відбувались 70, 75, 110, 160 і навіть 400 років тому…
Ведуча ІІ: І дати ці пов’язані не з життям видатних особистостей, а з життям особливих книг ― книг, які популярні сьогодні, можливо, навіть більше, ніж у часи свого створення.
Ведуча І: Вицвіли й потьмяніли фотографії, пожовкнув папір, але читачів у цих книг не стало менше, і вони не загубились серед вершин і долин Країни Книгограй.
Ведуча ІІ: До цієї незвичайної країни ми й пропонуємо вам здійснити незвичайну подорож.
Ведуча І: Цієї країни немає на жодній карті світу. Але вона існує в серці кожного з присутніх у цьому залі.
Ведуча ІІ: Адже це так? У кожного з вас є своя уявна книжкова країна, правда ж?
Діти відповідають, що це справді так.
Ведуча І: Хочете побачити цю дивовижну Країну Книгограй і навіть побувати у ній?
Діти відповідають ствердно.
Ведуча ІІ: Тоді ми негайно вирушаєм у мандрівку. І нам доведеться подолати шлях, який вимірюватиметься не кілометрами, а десятками і сотнями років!
Ви готові, друзі?
Ведуча І: Добре подумайте, бо в нашій подорожі можуть взяти участь лише кмітливі, начитані або фантазери…Чи є серед вас такі?
“Так! Є!” – лунає у залі.
Ведуча ІІ: Чудово! Тоді наша уявна бригантина, яку ми нарекли “Фантазiя”, готова відплисти…
Звучить весела мелодія морської тематики (наприклад, “Веселый ветер” О.Дунаєвського). З’являється третій ведучий, одягнений у “морську форму”, з біноклем на шиї. Він має при собі також кашкет із якорем, безкозирку, які передає двом першим ведучим. Відтепер вони - Капітан, Боцман та Юнга.
Юнга: Всім! Всім! Всім! Через кілька хвилин бригантина “Фантазія” відійде від причалу Бібліотечного і вирушить у плавання незвичайним маршрутом. Під час подорожі ми всі станемо очевидцями і учасниками дивовижних подій, які відбудуться на шляху до Країни Книгограй.
Боцман: Всі учасники нашого свята зараховані до екіпажу бригантини “Фантазія”.
Звучать корабельні “склянки” – фонозапис.
Капітан: Боцмане!
Боцман: Єсть боцман!
Капітан: Подати сигнал за формою номер один, загальний збір! Свистати всіх нагору! Аврал! Підготуватись до відплиття!
Підіймається завіса. На сцені – хореографічний ансамбль, який виконує “Матроський танець”. Декорація сцени – уявний корабель: малюнок, прикріплений до “задника”- вітрила, штурвал, реї і т.п. На “штурвалі” розміщене зображення розгорнутої книги. В глядацький зал спущені на товстих мотузках картонні “якорі”.
Завершивши танець, учасники ансамблю розміщують по “борту” “корабля” “рятувальні круги” з написами: “Вінні-Пух”, “Шерлок Холмс”, ”Золоте теля”, “Гамлет”, “Монте-Крісто”..
На сцену виходять Капітан і Боцман.
Боцман: Пане капітане, екіпаж до плавання готовий! На борту бригантини “Фантазія” всі учасники свята дитячої книги!
Капітан: Гм, а чи впевнені Ви, боцмане, що вони готові до важких морських випробувань?
Боцман: Якщо Ви, капітане, сумніваєтесь, то самі перевірте готовність наших нових матросів…
Капітан: Так…так… А чи зможе хтось із вас сказати мені імена капітанів кораблів, які я зараз назву, і з яких літературних творів ці капітани? Отож,
Немо; роман Ж.Верна “20 тисяч льє під водою”
Смоллет; “Острів скарбів” Р.Стівенсона
Врунгель; О.Некрасов, “Пригоди капітана Врунгеля”
Джон Манглс; Ж.Верн, “Діти капітана Гранта”
Єфраїм Довгапанчоха; А.Лінгрен, “Пеппі Довгапанчоха”
За правильні відповіді діти отримують від Боцмана картонні “медальки” – з малюнком книжки, написом “За читацькі успіхи” тощо.
Капітан: О-о! Тепер я переконаний, що екіпаж бригантини готовий до плавання. Слухай мою команду!
Боцман: Єсть слухати команду!
Капітан: Трап прибрати! Віддати швартові! Якорі підняти!
Під звуки музики (наприклад, пісні “Уходит бригантина от причала…”) Боцман піднімає “якорі” з глядацького залу.
Капітан: Повний вперед!
Боцман: Єсть, повний вперед!
З’являється Юнга.
Юнга: Капітане! Капітане! У нас на борту зайвий і підозрілий пасажир! Він стверджує, що його знає весь світ, як знаменитого засновника фірми “Роги і копита”. А, іще в нього якесь дивне ім’я… (зазирає в папірець) вільний художник…Остап-Сулейман-Берта-Марія Бендер… і з ним ще “невеликий” чемоданчик…Цей вільний художник стверджує, що в чемоданчику – рекламна продукція його фірми…
Капітан: Подати мені негайно цього рекламного агента!..
Під музику – пісня з кінофільму “Дванадцять стільців” у виконанні А.Миронова – двоє ведучих виводять на сцену виконавця в костюмі Остапа Бендера і виносять величезний чемодан.
Капітан: Громадянине, Ваші документи!
Остап: Панове присяжні засідателі… Лід рушив… Командувати парадом буду я…Ось мій документ…
Подає Капітанові якийсь потертий папірець.
Капітан (читає): Остап Ібрагімович Бендер-Задунайський…1931 року народження…Батьки…Тут якась жирна пляма розпливлася, не прочитати…
Остап: Так ваші ж матроси можуть назвати моїх батьків і навіть книгу, в якій я народився!
Капітан (звертається до залу): Нумо, члени екіпажу “Фантазії”, хто назве батьків-письменників Остапа Ібрагімовича і в якій книзі він народився?
Глядачі відповідають: Ілля Ільф та Євген Петров, романи “12 стільців” і “Золоте теля” – ювіляр 2001 р.
Капітан: Так, Вашу особу, пане Бендер, ми встановили.
А от що у Вас у чемодані? Напевно, контрабанда?!
Остап: Громадянине…Пане капітане, та що Ви! Яка там контрабанда! Це – рекламна продукція, яку випускає моя фірма “Роги і копита”.
Капітан: Так, так, громадянине Бендер, зараз ми проведемо експертизу… А нашими експертами будуть члени команди бригантини “Фантазія”. Вони ― справжні знавці літератури, тож допоможуть нам розібратись у цьому питанні.
Остап Бендер відкриває свій чемодан і дістає з нього “рекламну продукцію”. Це – 4-5 аркушів паперу плакатного формату з ілюстраціями до відомих дитячих книг. Добре, щоб вони були намальовані самими дітьми.
Учасники свята відгадують, до якого твору кожна ілюстрація, і за правильну відповідь отримують картонні медалі.
Капітан: Громадянине Бендер, нам усе зрозуміло…Ваша фірма займається контрабандою творів мистецтва. Тому Ваша так звана “рекламна продукція” конфіскується на користь дитячої бібліотеки.
А Вас я попрошу звільнити борт нашої бригантини…
Остап: Ой, ні! Пане капітане, благаю, дозвольте мені залишитись з вами! Давайте запитаємо у команди! Я впевнений, діти погодяться, щоб я залишився!
Капітан: То як, друзі? Дозволимо громадянину Бендеру залишитись на борту бригантини?
Діти відповідають:”Так! Нехай залишається!”
Капітан: Вважайте, що Вам пощастило, Остапе Ібрагімовичу ― дозволяю Вам залишитись на бригантині!
Під музику з кінофільму “12 стільців” Остап Бендер, виконуючи рухи танго з уявною партнеркою, іде зі сцени, а йому на зміну з’являється Юнга.
Завіса опускається, Капітан і Юнга залишаються на авансцені.
Юнга: Капітане! Щойно надійшла радіограма з якогось загубленого в океані острівця.
Подає радіограму Капітану.
Капітан (читає): “Ось уже 75 років, як прямо зі сторінок книги Алана Александра Мілна я вирушив у подорож по світу, став знаменитим. Та от халепа, застряг на невідомому острівці.
Всім, хто мене чує! Прошу допомогти! SOS!”
А далі ― нерозбірливий підпис…
Але, здається, ми з вами, друзі, зможемо цей підпис розгадати, якщо уважно прослухаємо віршик, яким закінчується радіограма.
Читаю: Він веселий, незлобивий, дуже милий дивачок.З ним господар – хлопчик Робін – і приятель П’ятачок.
На гостини й мед солодкий особливий має нюх
З плюшу зроблений ведмедик на імення …
“Вінні-Пух” ― ηакінчують діти.
Підіймається завіса. У кріслі на сцені сидить виконавець ролі Вінні-Пуха. Цей епізод відбувається у вигляді телепередачі-інтерв’ю з шоу-зіркою. До Вінні-Пуха підходить ведуча з мікрофоном. Вінні-Пух робить вигляд, що її не помічає, бурмоче собі щось під ніс – очевидно, складає чергову “шумілку” або “пихтілку”:
Вінні-Пух: І ведмедики, й ведмеді
Люблять мед і все на меді.
Жжжи! Жжжи! Жжжи!
Жжжи! Жжжи! Жжжи!
Чому це так, скажи?
Ведуча: Доброго дня, шановні глядачі! В ефірі телебачення бригантини “Фантазія”. Вас вітає ток-шоу “Музичний електрошок” і його ведуча Ненота Нетоналенко…Сьогодні гість нашої програми – відомий автор і виконавець власних пісень Вінні-Пух. Його ім’я дуже добре відоме широкому колу кіно- та телеглядачів і навіть вузькому колу спеціалістів. Він – поет, композитор, актор, співак …Наш гість залишив глибокий слід у світовій дитячій літературі та кінематографі ХХ століття. (Звертається до “гостя”) Вельмишановний Вінні-Пух, ви – автор багатьох пісень-шлягерів…
Вінні-Пух: …це точно…
Ведуча: Їх наспівують діти в багатьох країнах…
Вінні-Пух: …наспівують… насвистують… Усі країни наспівують… Навіть На–мі–бі–я та Бот–сва–на…ось… наспівують…Бага-а-то моїх пісень стали народними…і міжнародними…
Ведуча: О-о-о! Просимо, виконайте для нас зараз якусь із своїх пісень!
Вінні-Пух починає співати – дуже голосно і дуже фальшиво – одну з пісеньок із знаменитого мультфільму. Після виконання довго розкланюється на всі боки, примовляючи своє неодмінне “пух-пух-пух”.
Вінні-Пух (до ведучої): Іще щось заспівати?
Ведуча: Ні-ні-ні! На жаль, час нашої телепередачі збігає…
Вінні-Пух: Тоді лише одне запитання команді вашої бригантини. Назвіть-но мені ім’я актора, який озвучував мене в мультфільмах.
Діти відповідають: Євген Леонов.
Ведуча: Ви дивились ток-шоу “Музичний електрошок”, і у нас в гостях був відомий герой, актор, співак, якому виповнюється цього року… Скільки б ви думали? 75 років! Наш неперевершений Вінні-Пух! Аплодисменти!
Вінні-Пух знову дуже поважно розкланюється і залишає сцену. З’являється Капітан.
Ведуча: Шановний Капітане, прошу зачекати. Як і кожна поважна телепрограма, ми маємо рекламну паузу.
Рекламний ролик нової дитячої книги. Коли він добігає кінця, на сцені до Капітана приєднується Юнга.
Юнга: Капітане, капітане! Радисти прийняли чудернацьку шифрограму – якісь танцюючі чоловічки…І кажуть, що тут зашифровано наш подальший курс.
Капітан (розглядає шифрограму): Це мені щось нагадує, але ніяк не можу згадати, де я цих чоловічків бачив? Може, хтось із команди мені допоможе пригадати, в якому літературному творі зустрічаються подібні танцюючі чоловічки?А може, знайдуться серед вас сміливці, котрі зможуть і розшифрувати це повідомлення? Прошу на сцену!
Ведучі – Юнга та Боцман - запрошують на сцену 2-3 бажаючих стати “дешифрувальниками”, які, ретельно “дослідивши” шифрограму, повідомляють: такий шифр було використано Артуром Конан Дойлом у книзі “Записки про Шерлока Холмса”. За допомогою отриманого від ведучих “ключа” діти прочитують напис: “Англія”.
Капітан: Отож, наш шлях лежить до Англії, де 110 років тому фантазією письменника Артура Конан Дойла був створений образ неперевершеного детектива Шерлока Холмса і його вірного соратника доктора Ватсона.
Боцмане, юнго, а що повідомляє про цю подію Інтернет? Доповідайте!
Звучить мелодія із телефільму “Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона” або фрагмент пісні “Шерлок Холмс” у виконанні Лайми Вайкуле. Боцман з Юнгою у цей час “ведуть пошук інформації в Інтернеті” за уявним комп’ютером.
Боцман: Єсть доповідати! Наш Інтернет пропонує повідомлення “А чи знаєте ви, що…”
Капітан: Цікаво, цікаво! Інформуйте!
Боцман: А чи знаєте ви, що Артур Конан Дойл, ірландець за походженням, англієць за вихованням, народився в столиці Шотландії місті Едінбурзі, на батьківщині великих письменників Вальтера Скотта та Річарда Стівенсона…
Юнга: А чи знаєте ви, що Конан Дойл навчався в ієзуїтському коледжі, але священником не став, а у 1881 році закінчив медичний факультет Едінбурзького університету і захистив докторську дисертацію з медицини…
Боцман: А чи знаєте ви, що Конан Дойл отримав дворянське рицарське звання і титул “сер”…
Юнга: А чи знаєте ви, що як тільки прозвучать слова: “мій метод дедукції…”, то в уяві десятків мільйонів людей виникає образ худорлявого джентльмена з люлькою, зосередженого й зібраного навіть тоді, коли він просто відпочиває біля каміна, спокійно бесідуючи з доктором Ватсоном…
Боцман: А чи знаєте ви, що автор неодноразово намагався “позбутися” свого знаменитого персонажа, але він неодмінно “воскресав”, бо Конан Дойлу доводилось поступатися видавцям та читачам, які вимагали нових розповідей про пригоди незрівнянного сищика…
Юнга: А чи знаєте ви, що до теперішніх часів зворушливі листи читачів, звернені до Шерлока Холмса, надходять на адресу: Лондон, Бейкер-стріт, 221-Б.
Боцман: А чи знаєте ви, що…
Капітан: Стоп, стоп! Мені все зрозуміло: Шерлок Холмс пережив свого творця і ось уже 110 років живе в 60 творах, написаних про нього Конан Дойлом, до того ж, вони доповнились численними варіаціями інших письменників, але це вже інша історія…
Доки Капітан говорить, на сцену виходить Незнайомець у плащі та масці.
Капітан: Що за несподіванка! Хто Ви, таємничий Незнайомцю? І чому з’явились на борту нашої бригантини? Довіртесь нам і відкрийте ваше обличчя!
Незнайомець: Всьому свій час, месьє. Я зніму маску, але не зараз. Нехай спочатку ваші матроси відгадають три загадки. Ось перша:
Відповідь учасників “подорожі”: Олександр Дюма-батько.
Юнга: Пане Незнайомець, то хто ж Ви такий?
Незнайомець: Не поспішайте, мій юний друже! Ось друга моя загадка:
Ті, хто вже здогадався, про який твір йдеться, відповідають: спочатку назва, потім роман.
Незнайомець: Правильно. До того ж,
То як же мене звуть?
Діти відповідають: граф Монте-Крісто.
Незнайомець урочисто знімає маску, кланяється – і зникає за кулісами. На сцені його змінює Боцман з великим макетом книги, на якому написано: Супервелика енциклопедія.
Капітан: Пане Боцмане, може, і нам розкажете, що ви там вичитали в енциклопедії?
Боцман: Аякже! Ось: Супервелика енциклопедія повідомляє, як саме сталося, що назва роману, з якого прийшов наш Незнайомець, з’явилась раніше, ніж задум самого роману. А було це так:
Під час подорожі на острів Ельба – місце заслання імператора Наполеона І, що відбулась у 1841-1842 роках, Александр Дюма звернув увагу на скелю у вигляді цукрової голови, що височіла над морем.
- Острів Монте-Крісто,- була відповідь. Назва ця так вразила письменника, що він вирішив саме так назвати один із своїх майбутніх романів.
Капітан: Так назва нічим не примітного острівця в Середземному морі стала не менш знаменитою, ніж назва самого острова Ельба. Боцмане, а де ж наш титулований гість?!
Боцман: Він повернувся на книжкову полицю, бо й сьогодні обов’язково будуть читачі, які захочуть пережити разом з ним сповнену пригод і таємниць історію про дружбу і зраду, про заздрість і справедливість, про скарби із золота і скарби душі…
Адже так, друзі?
“Так”- згоджуються в залі.
Капітан: Пора знову визначити наші координати. Боцмане, доповідайте!
Боцман (дивиться в бінокль): Капітане, по правому борту материк із зáмком на скелі. (Читає).Ель-си-нор.
Капітан (дивиться на карту): Так, так…бачу, книжковий океан відніс нас аж на 400 років назад… Шановні друзі, чи не підкажете мені, в який літературний твір виніс океан нашу бригантину?
Відповідь: “У трагедію В.Шекспіра “Гамлет”.
На сцені з’являється виконавець ролі Гамлета. Він виголошує монолог “Бути чи не бути” (можливо, навіть англійською мовою) – декілька фраз, задумливо проходячи сценою, і зникає за лаштунками.
Ведучі стежать за ним поглядами.
Юнга: Гм, починаю пригадувати – на уроках літератури в морському коледжі нам говорили, що мало в світі є п’єс, які користувалися б такою ж популярністю, як шекспірівський “Гамлет, принц Данський”, починаючи ще з 1601 року, коли ця п’єса вперше з’явилася на кону театру “Глобус”. А ще говорили, що сам Шекспір грав у цій трагедії роль Тіні батька Гамлета.
Боцман: Можу і я похвалитися своєю ерудицією. Знаєш, Юнго, скільки видатних акторів в історії світового театру стали знаменитими саме завдяки виконанню ролі Гамлета? І кіноактори, до речі, також!
Капітан (звертається у зал): Ану, хто з моєї начитаної команди зможе пригадати імена хоча б декількох із цих видатних акторів?
Відповіді: перший виконавець ролі Гамлета – Р.Бербедж; у ХІХ ст. – Кін, Ірвінг; у ХХ ст. – Лоуренс Олів’є, Редгрев, Невіл та ін.; в Росії – Мочалов, Качалов, Володимир Висоцький, у кіно – Іннокентій Смоктуновський; в Україні – актори Геляс, Гай (50-і роки).
Капітан: Знаєте, знаєте… Ну, тоді ще одне запитання для театралів-ерудитів: чи відомо вам, яка актриса – єдина в світі і за всі часи – виконувала роль Гамлета на сцені?
Відповідь: славетна французька актриса Сара Бернар – з 1899 року; до цього вона виконувала роль Офелії.
Юнга: Любі друзі, ви вже довели сьогодні, що тут зібрався дуже начитаний народ. А чи зможете ви назвати не менше п’яти знаменитих п’єс Вільяма Шекспіра?
Діти називають: “Ромео і Джульєта”, “Макбет”, “Король Лір”,”Річард ІІІ”, “Буря”, “Антоній і Клеопатра” “Приборкання непокірної”, “Багато галасу даремно”,”Сон у літню ніч”, “Дванадцята ніч” та інші.
Знову звучать корабельні склянки.
Капітан: Кожна справа має свій початок і своє завершення. Наша подорож до Країни Книгограй закінчується. Нам пора повертатись на Велику землю.
Слухай мою команду! По місцях стояти! З якоря і швартових зніматись!
Боцман: Пане капітане, дозвольте звернутись! А які ж винагороди отримають наші матроси, що зібрали в цій подорожі найбільше “медалей успіху”?
Капітан: Відставити команду! Запрошую на палубу бригантини всіх, хто має медалі!
Ведучі підраховують медалі і тим з дітей, хто отримав їх найбільше за свої правильні відповіді, під звуки урочистої мелодії вручаються стрічки “Знавець літератури” та пам’ятні подарунки (книжечки, рекламні листівки бібліотеки тощо). Вітальні аплодисменти переможцям.
Капітан: Повний вперед!
Звучить музична заставка – та ж “морська” мелодія, що відкривала свято. На фоні притишеної музики беруть слово ведучі:
Капітан: Оберіг для минулих літ,
Визволитель з буденного іга,
Мрій та істин відкритий світ -
Тільки Книга! Безсмертна Книга!
Боцман: Запорука невтомних шукань,
Радість кожного кроку нового,
Буйний сплеск молодих поривань –
Книго, ти - світоч слова живого.
Юнга: Б’є невтомно її джерело -
І скресає байдужості крига.
Нудно з нею хіба ж нам було?!
Вічна Книга! Безсмертна Книга!
Капітан: Наша подорож завершилась. Дякуємо Вам, дорогі друзі, за те, що ви прийшли до нас на свято. Бажаємо вам нових пам’ятних зустрічей з Книгою!
Боцман і Юнга: До побачення! На все добре!
Склала: Л.Є.Вікторова, головний бібліотекар відділу обслуговування учнів 5-9 класів ОБД
