Лідер читання – 2002

Автор сценарію: Наталя Голуб (відділ мистецтв)

Фанфари.

Завіса закрита. Світло в залі гасне. Деякий час всі терпляче слухають чиєсь заливисте та неспокійне хропіння. Потім промінь прожектора вихоплює з правого кута сцени жінку, що заснула за столом над кипою книг. Поступово сценічний простір наповнюється світлом, і ми бачимо, що він оформлений під читальний зал бібліотеки. На заднику – напис: “Бібліотека”.

На сцені з’являється ведуча.

Ведуча (схилившись з подивом над несподіваною відвідувачкою): Перепрошую, що Ви тут робите? (Доторкнувшись до її плеча:) Звідки Ви тут взялися?

Фрекен Бок (схопившись і озираючись, перелякано): А?! Что?! Где я?!

Ведуча: Ну, якщо Ви навіть не знаєте, де опинились, то я з радістю повідомляю, що зараз Ви знаходитесь в “Бібліотеці 2002 року”.

Фрекен Бок: В библиотеке? Как я тут оказалась?! Ах да, библиотека... Вчера я пошла в библиотеку и так зачиталась, что чуть было не заснула с непривычки... (Встає, по-військовому:) Разрешите представиться, фрекен Бок, профессиональная домомучительница... э-э, простите, домоправительница со стажем.

Ведуча: Дуже приємно. Не хочу показатися занадто допитливою, але що Вас привело до бібліотеки?

Фрекен Бок: Нужда, моя дорогая. В последнее время очень трудно найти работу. Я имею в виду – нормальную работу. Дети, знаете ли, попадаются крайне невоспитанные. От этой современной молодежи просто с ума можно сойти! Достаточно посмотреть, во что они одеваются. Да я бы в таких лохмотьях даже полы мыть не стала. А что они едят? Сникерсы-чиперсы, гамбурги-шмамбурги, а потом попробуй усади их за обед! И пьют они в лучшем случае кока-колу. Я уже не говорю о том, что они слушают. Это же черт знает что такое! (Пародіює “Віагру”):

А я простила, а я простила

Его опять, опять, опять,

Ох и намаялась я с тобой,

Моя попытка номер пять.

Просто пытка какая-то! Никакой гордости. А Вы бы видели как они танцуют… (Вмикається фонограма, і фрекен Бок виконує декілька репових рухів з елементами танцю живота.) Ну это же просто стыд и срам! Но хуже всего то, что у них не осталось никакого уважения к старшим. Совсем страх потеряли! Вот поэтому-то я и решила пойти в библиотеку и разыскать пособие по борьбе с трудными подростками. И мы еще посмотрим, кто кого!

Ведуча: Почекайте, здається, я можу допомогти Вам у вирішенні цієї проблеми.

Фрекен Бок: У Вас есть такая книга?

Ведуча: Ні, але у нас є цілих вісім чудових підлітків, причому зовсім не важких - не більше 30 кілограмів.

Фрекен Бок: Что-то я Вам не верю.

Ведуча: Якщо Ви не вірите мені, то, мабуть, повірите своїм очам. Тому що зараз, спеціально для Вас, я запрошую на цю сцену не просто кращих, а кращих із кращих читачів нашої бібліотеки.

Вмикається фонограма “Queen” “We are the Champions”. Ведуча називає імена учасників конкурсу, які по черзі піднімаються на сцену. На грудях у кожного з них красується значок “Кращий читач”. На слова ведучої музика мікшується, на вихід конкурсантів стає голоснішою.

Ведуча: Ось вони - ті, кого бібліотекарі шкільних, міських та нашої обласної бібліотеки визнали найкращими читачами. Ось вони - наша гордість та надія. Ось вона - наша “золота молодь”. Привітаємо переможців відбіркового туру всебібліотечного конкурсу “Лідер читання 2002”! (Аплодисменти).

Фрекен Бок (після того, як стихнуть овації): Чего-то я не понимаю, и это Вы называете золотой молодежью?

Ведуча: Невже ж і вони Вам не сподобались? У них же на лобі написано - «ідеальна дитина».

Фрекен Бок:  Опыт подсказывает, что идеальных детей не бывает.

Ведуча:  А у нас бувають. Ми їх спеціально шукали та збирали протягом цілого року.

Фрекен Бок:  И чем же ваши дети отличаются от остальных?

Ведуча:  Ну, перш за все, вони дуже розумні, тому що читають багато книжок; по-друге, вони дуже виховані, тому що книжки поганому не навчать; окрім того, їм просто немає коли бешкетувати, тому що вони весь час проводять з книгою.

Фрекен Бок:  Так уж и весь?

Ведуча:  У всякому разі, більшість  часу.

Фрекен Бок:  А чем они занимаются остальное время?

Ведуча:  А про це краще спитати у них самих.

Кожен із учасників коротко розповідає про свої хобі та захоплення.

Ведуча:  Ну ось, зараз Ви мали можливість переконатися у тому, що наші діти, на додаток до всіх своїх гідностей, ще й дуже талановиті та різнобічні особистості.

Фрекен Бок:  Вас послушаешь, так получается, что им цены нет. И если верить вам на слово, то я согласилась бы присматривать за любым из них бесплатно. Но теперь у меня просто глаза разбегаются, и я не знаю, на ком остановить выбор.

Ведуча: Якщо дозволите, ми вам допоможемо. Справа в тому, що сьогодні нам доведеться визначити кращого із кращих. Зараз ми будемо обирати найрозумнішого, найактивнішого, найкращого читача, того, кому буде присвоєне почесне звання “Лідер читання 2002 року”!

Туш, аплодисменти.

Фрекен Бок:  Ну, и как же вы собираетесь его выбирать?  

Ведуча:  А для цього ми розробили цілу низку дуже складних конкурсів та завдань. У кожному з них конкурсанти будуть заробляти собі бали та боротися за звання переможця. І зовсім скоро ми розпочнемо  наше інтелектуальне змагання! А поки що учасники відправляться  за лаштунки, де вони востаннє зможуть зібратися з силами та підготуватися до бою.

Музика на вихід. Учасники йдуть за куліси.

Ведуча: А ми тим часом трохи потанцюємо в латино-американських ритмах.

Виступ танцювального колективу. Після того, як танцюристи йдуть зі сцени, світло гасне. Промінь прожектора висвітлює ведучу, яка виходить із зали з мікрофоном, читаючи уривок з книги. Це – “Ромао і Джульєта” В.Шекспіра.

Ведуча (зупинившись на середині сцени): Скільки разів ми, коли читали ту чи іншу книгу, думали про себе або навіть скрикували вголос: “Ні, тільки не так! Тількі не він! Ні, так не треба!”. “А чому б і ні?” – так ми назвали наш перший конкурс. У цьому конкурсі ми надали кожному учаснику унікальну можливість переробити будь-який уривок його улюбленої книги, лише з однією умовою – дотримуватися стилю автора і не виходити за межі (я маю на увазі межі одного аркуша паперу). Пам’ятаймо: “Стислість – сестра таланту”.

Запрошує на сцену по одному учасників першого конкурсу, коротко характеризуючи  їхні літературні захоплення. Після цього кожний учасник зачитує своє творче завдання та залишає сцену. Прожектор – на мікрофон.  Оголошення учасників відбувається під легку фонову музику.

Ведуча (прослухавши виступи): Поздоровляю, тільки-но ми стали свідками справжньої революції у світовій літературі. А події таких масштабів трапляються не кожного дня. Особисто я в деякій мірі розгубилася. Не важко уявити собі, в якому стані перебуває зараз наша суддівська комісія. Ой, який сором! Як же я могла про це забути?! Адже я досі не відрекомендувала вам журі. Та ще яке журі! Таке журі без перебільшення можна назвати зірковим - це ціле сузір’я спеціалістів з питань дитячої літератури та бібліотечної справи. Так-так-так, привітаємо директорів головних дитячих бібліотек з усієї України!

Туш. Аплодисменти. Представлення членів журі та його голови.

Ведуча: А поки журі розмірковує над оцінками - ми знову запрошуємо на цю сцену наших юних танцюристів.

Виступ ансамблю “Барвінок”.

Ведуча: Запрошуємо на сцену наших конкурсантів.

Музика на вихід. Учасники підіймаються на сцену.

Ведуча: Я гадаю, що журі вже готове оголосити оцінки за І конкурс.

Музична фраза.  Слово журі.

Ведуча: Дякую, високоповажне журі. Сподіваюсь, що наші конкурсанти вже відпочили та встигли підготуватися до наступного бою. Тому що зараз я оголошую загальну мобілізацію.  У наступному бліц-турнірі ми спробуємо виміряти глибину та якість знань, які ви отримали від спілкування з книгами. За результатами цього конкурсу тільки 6 учасників із 8 будуть продовжувати змагання. (Звертається до учасників). Умови дуже прості – я буду ставити вам запитання та пропонувати варіанти відповідей на них. Ваша задача – своєчасно підняти картку з номером правильного, на ваш погляд, варіанту. Пам’ятайте, на роздуми у вас є тільки 3 секунди. За кожну правильну відповідь журі нараховує вам один бал. Прошу моїх помічниць роздати картки.

Помічниця наділяє учасників картками з номерами варіантів.

Ведуча проводить конкурс.

Ведуча: А зараз для оголошення результатів слово надається журі.

Журі визначає двох учасників з найменшою сумою балів.

Ведуча: На жаль, за підрахунками високоповажного журі (імена тих, що програли)  припиняють змагання. Хоча, цілком можливо, ми ще зустрінемося з ними у фіналі. Поаплодуємо учасникам, що гідно боролись, але вже зійшли з конкурсної дистанції! Будь ласка, друзі, займіть свої місця в залі.

(Вмикається фонограма, під яку діти спускаються до своїх місць).

Ведуча: Минуло тільки два конкурси, але я вже відчуваю, як розжарилась атмосфера в залі. І мені здається, що саме зараз настав час трохи розважитися. Тому прямуймо до нашої ”Книжкової крамниці”!

Музична фраза.

Ведуча:  Гадаю, ви вже здогадались, що так називається наш наступний конкурс, у якому учасники отримають можливість проявити свої здібності у галузі реклами. Тільки не лякайтесь - це має бути дуже цікава та захоплююча реклама. І головне, дуже лаконічна. Отже, учасники цього конкурсу отримують завдання прорекламувати свою найулюбленішу книгу. І не просто прорекламувати, а зробити це так, щоб якомога більшій кількості присутніх у цьому залі захотілося б її терміново прочитати. І на все про все кожному із учасників дається не більше, ніж одна-дві хвилини. (До учасників). Завдання зрозуміле?.. Тоді марш за лаштунки писати “шпори”!

Музичний уривок. Конкурсанти виходять за лаштунки.

Ведуча: А тим часом наші працівники продемонструють, як це робиться.

Музика фоном. Рекламна пауза на 5 хвилин.

Ведуча: Ну що ж, бачу, вам вже захотілося мерщій побігти до бібліотеки. Але не поспішайте, на вас ще чекає гра з глядачами.

Весела музика. Світло в залі.

Ведуча: А участь у ній зможуть взяти всі, хто не розлучався влітку з книгою. Правила такі - я задаватиму запитання, а ви будете відповідати на них. За кожну правильну відповідь мої помічниці вручатимуть вам жетони. Помічниці готові? А ви готові? Тоді починаємо. Але, будь ласка, не кричіть з місця, а піднімайте руку. Я сама спитаю того, хто виявиться найспритнішим.

Запитання для глядачів. За кожну правильну відповідь діти отримують жетони “Улюбленців Афіни і Фортуни”.

Ведуча: Дякую всім. Нам було дуже приємно впевнитися, що сьогодні в цьому залі зібралась така інтелігентна та начитана публіка. А зараз я хочу звернутися до наших  найактивніших глядачів - тих, хто отримав жетони. Будь ласка, зберігайте їх до кінця програми, вони вам ще знадобляться. О, здається, ми зовсім забули про наших конкурсантів. Сподіваюсь, вони вже готові продемонструвати свої рекламні здібності. Отже, попросимо їх на сцену!

Музика. Аплодисменти.

Ведуча: Шановні глядачі! Увага! Після закінчення цього конкурсу саме вам буде надано можливість обрати кращого менеджера з книжкової реклами. А зараз слово конкурсантам!

Музична фраза. Учасники по черзі зачитують свої рекламні проекти, залишаючись на сцені. Після кожного виступу - музична заставка.

Ведуча: Дякуємо конкурсантам, всі вони були дуже переконливі та красномовні, тому мені було б дуже важко зробити свій вибір. Я й досі вагаюсь, яку книгу хотіла б прочитати більше за всі інші. Але глядачі, напевно, вже визначились. І поки журі  вирішує, хто ж продовжить змагання у наступному конкурсі, ми з глядачами визначимо, хто стане кращим менеджером з реклами. Отже, розкрийте свої долоні та приготуйтесь аплодувати.  Доля переможця у цьому змаганні цілком у ваших руках!

Перелік конкурсантів та аплодисменти кожному з них. Урочиста музика. Вручення призу кращому менеджеру з реклами.

Ведуча: А посвідчення менеджера і приз від нашого спонсора, книготорговельної фірми “Гувернер”, вручається ___________ .

Ведуча: Гадаю, журі вже не терпиться оголосити результати третього конкурсу.

Світло на журі. Музика. Мікрофон журі. Журі оголошує результати та загальні бали учасників. Визначає тих, хто залишає змагання.

Ведуча: Дякуємо конкурсатам, аплодисменти тим, із ким ми розлучаємось до фіналу! І всі наші учасники поки що можуть зайняти свої місця серед глядачів. 

Учасники спускаються зі сцени під музику.

Ведуча: Ну, що ж, до книжкової крамниці ми вже зазирнули, а тепер саме час знову завітати до данс-клубу. (Оголошує танцювальний номер і виходить за лаштунки).

Танець.

Ведуча: Браво, браво! Аж мені захотілося трохи потанцювати.

Раптово з-за лаштунків долинає плач.

 Ведуча: Що там коїться? Нічого не розумію.

На сцені з’вляється фрекен Бок з величезним носовичком та поштовим конвертом.

Фрекен Бок продовжує ридати, не звертаючи уваги на ведучу.

Ведуча:  Що трапилося?   

Ведуча: Чого Ви репетуєте?

Фрекен Бок: Какие репетиции? У меня горе!

Ведуча: У чому справа?

Ведуча: Здається, я розумію, кого Ви маєте на увазі...

Фрекен Бок: Ясное дело, кого же еще? (Продовжує ридати) Тоже мне, привидение с моторчиком! Улетел – и за полгода ни строчки. (Дістає з конверта фотокартку та любовно розглядає її). Милый, милый!

Фрекен Бок:  Ну, хоть открытку прислал – и на том спасибо. (Простягає ведучій листівку із зображенням Карлсона на даху). Вот, полюбуйтесь – красивый, в меру упитанный мужчина в самом расцвете сил! (Продовжує схлипувати).

Ведуча: Так чого ж ви рюмсаєте?

Фрекен Бок (вказуючи на листівку): А Вы присмотритесь внимательнее – у него даже румянец не сошел.  И никаких следов раскаяния на лице! А я за это время вся извелась и даже похудела на 25 килограмм! Думаете, легко быть одинокой беззащитной женщиной? Никто меня не любит, никто не уважает! И некому за меня заступиться…

Ведуча: Якщо Вам потрібен захисник, я можу запропонувати Вам адвоката. Ми якраз відкриваємо юридичну контору.

Фрекен Бок:  Все понятно, вы хотите содрать с меня деньги.

Ведуча: Що Ви! Це абсолютно безкоштовно. Якщо Ви дозволите, ми Вам продемонструємо пару-трійку зразково-показових судових процесів, і Ви зможете обрати адвоката на свій смак.

Фрекен Бок (ховаючи носовичок): Ну, что же, раз мне это ничего не будет стоить, я согласна. Обожаю бесплатные презентации!

Ведуча: Отже, я знову прошу наших конкурсантів піднятися на сцену. (Конкурсанти піднімаються на сцену). Загальновідомо, що той, хто багато читає, вміє багато говорити. (Звертається до учасників). Ми надамо вам шанс наговоритися досхочу. У цьому конкурсі ви зможете виявити свої здібності до красномовства. До того ж, кращий оратор отримає спеціальний приз. За умовами конкурсу ви виступите у ролі адвокатів. Кожний з вас отримає свого підзахисного, якого визначить жереб. Ваше завдання – аргументовано, логічно та переконливо захистити свого клієнта від висунутих йому звинувачень. Та, якщо ви вважатимете за потрібне, запропонувати ряд гуманних, але ефективних виправних заходів щодо нього. Ну, що ж, настав час зробити вибір. (Простягає до учасників конверти з іменами підзахисних; після того як вони їх  розподілили:) А тепер займіть свої почесні адвокатські  місця в залі та приготуйтесь уважно слухати і спостерігати за всім, що зараз відбуватиметься на сцені. (До фрекен Бок:) Будь ласка, ви теж сідайте.

Фрекен Бок спускається разом з учасниками.

Ведуча: Отже, по справі № 1 проходять Вінні-Пух и Кролик.

На сцені з являються Вінні-Пух и Кролик. Вінні-Пух сором’язливо буркотить щось на зразок:

Тара-тара-тара-ра!

Трам-пам-пам-тірам-пам-па!

Тірі-тірі-тірі-рі!

Трам-пам-пам-тірім-пім-пі!

Ведуча: Слово надається звинуваченню.

Кролик нервово вистукує дріб ногою, схрестивши лапки на грудях.

Ведуча: Пане Кролику, вам є що сказати?

Кролик: Ну разумеется, но из вежливости я лучше промолчу, потому что я очень умный Кролик. К тому же Винни-Пух мне все-таки друг…

Вінні-Пух (підбадьорившись): Конечно, мы с ним знаете какие друзья!

Ведуча:  Наскільки  я зрозуміла, у вас немає претензій до свого друга?

Кролик: Пожалуй, я бы не решился назвать его безупречным…

Ведуча: У такому разі, я попрошу  вас перейти до справи.

Кролик: Ну что же, раз вы так настаиваете…

Вінні-Пух: Трам-пам-пам-тарам-пам-па!

Ведуча: Звинувачуваний, у вас ще буде можливість побазікати. (Кролику). Продовжуйте.

Кролик: Прежде всего мне хотелось бы сказать что кто-то слишком много ест…

Вінні-Пух (бубонить собі під носа): А все это потому, что мед так нравится ему.

Кролик: Как и сгущенное молоко, впрочем.

Вінні-Пух: Так ведь без хлеба.

Кролик: Одним словом, я хочу сказать, что кто-то совершенно не умеет вести себя в гостях. Другими словами, у кого-то очень плохие манеры.

Вінні-Пух: В голове моей опилки – не беда!

Кролик: Это не оправдание! Из-за твоей беспардонности я чуть было не лишился дома.

Вінні-Пух: Все это из-за того, что выход слишком узкий!

Кролик: Нет! Все это из-за того, что кто-то пожадничал! За столом мне все время казалось, хотя из вежливости я этого не говорил, что кто-то слишком много ест! И я твердо знал, что этот кто-то не я! В результате мне пришлось целую неделю пользоваться черным ходом и ждать пока Винни-Пух похудеет.

Вінні-Пух: А я целую неделю вынужден был ничего не есть. И все это потому, что выход слишком узкий.

Кролик: Все это потому, что кто-то слишком много ест!

Вінні-Пух: Нет, все это потому…

Ведуча: Досить. Звинувачення,  у вас є що додати?

Вінні-Пух: А что, разве что-то осталось?

Кролик: Увы, совсем ничего не осталось!

Ведуча: Звинувачуваний, ви бажаєте щось сказати?

Вінні-Пух (наспівує, не слухаючи запитання): Кто ходит в гости по утрам, тот поступает мудро…

Ведуча: У такому разі, справа передається до суду. Зараз я оголошую перерву на 10 хвилин. За цей час звинувачуваний може познайомитися зі своїм захисником.

Вінні-Пух, захисник та Кролик ідуть зі сцени.

Ведуча: А зараз прохання до всіх зберігати повний спокій і залишатися на своїх місцях. Тиша в залі... Введіть людожера!

Вмикається фонограма з жахливою музикой. На сцені з’являються Кіт у чоботях та Людожер. На Коті, окрім шикарного капелюха з пір’ям, комір-жабо та оксамитовий камзол, трохи завеликий. Людожер, навпаки, не голений, не митий та вдягнений у дрантя. Ноги його босі, а руки обмотані мотузкою, кінець якої тримає Кіт. Фонограма вимикається.

Ведуча: Звинувач, ознайомтете нас зі справою.

Кіт: Разумеется… (З пафосом:) Леди и джентльмены, сеньоры и сеньориты, мадам и мсье.. (Поблажливо:) Так, чтобы было попонятней, дамы и господа!.. (Витримує багатозначну паузу; потім знову з пафосом і хизуючись:) Не буду утомлять вас долгими разговорами и сразу перейду к сути. По сути, перед нами законченный злодей, душегуб, одним словом - людоед.

Людожер: Не принимайте его слова близко к сердцу. Это образное название. Кто-нибудь, когда-нибудь видел, как я ем людей?! Я вообще людей не люблю.

Кіт: Не трудно в это поверить.

Людожер: А Вы, между прочим, без зазрения совести уплетали у меня за ужином бифштекс. Так что пойдете по делу как соучастник.

Кіт: Я попрошу не впутывать меня в свои делишки!

Людожер: Кроме того, Вас можно привлечь за браконьерство. Намедни Вы подстрелили в моих лесах двух куропаток, да еще и поднесли тушки бедных птичек в качестве взятки должностному лицу.

Кіт (смикнувши за мотузку): Выбирайте выражения, это был подарок!

Людожер: Я еще не упомянул павлина, который умер от позора после того, как Вы лишили его хвоста. (Кидає виразний погляд на капелюх звинувачувача, щедро утиканий пір’ям загиблого).

Кіт (дещо знітившись): Не извращайте фактов, покойный сам завещал мне его на добрую память в знак дружеского расположения и приязни.

Людожер: И Вы еще смеете говорить о дружбе?! Представьте себе, что этот мошенник нахальным образом проник в мои владенья, втерся ко мне в доверие, обобрал, обокрал, разул, раздел да еще и притащил в суд!

Кіт: Мне бы не пришлось Вас тащить, если бы Вы не упирались.

Людожер: Мне бы не пришлось упираться, если бы Вы меня не тащили. Или Вы надеялись, что я, зная предвзятое отношение людей к нам, людоедам, приду сюда сам? На что Вы рассчитывали, интересно мне знать?

Кіт: На справедливость.

Людожер (розлючуючись): Не будите во мне зверя!

Кіт (поневолі віступаючм): Не рычите на меня!

Людожер (трясучи кулаками): Скажите спасибо, что у меня связаны руки!

Кіт (випускаючи мотузку і ховаючись за ведучу): Обратите внимание на повышенную агрессивность и угрозы со стороны обвиняемого в мой адрес, что еще раз доказывает небезопасность его дальнейшего пребывания на свободе. Хотя я из гуманных соображений могу предложить и другой способ решения проблемы. Можно превратить его в нечто более безобидное, например, в мышь.

Людожер: Ага, как же, размечтались! Уж на это-то я точно не соглашусь, учитывая, что Вы только и ждете случая сожрать меня с потрохами.

Кіт: Не судите по себе! Вы, вдобавок ко всему, еще и неблагодарны. Этот редкостный тип…

Людожер: Если я действительно такой редкостный, может, занесете меня в Красную книгу?

Кіт: Может быть, еще и охранять Вас прикажете?

Людожер: Я бы не отказался, чтобы меня охраняли от таких субъектов, как Вы.

Кіт: А я считаю, что общество нужно оградить от Вас.

Ведуча (звинувачувачу): У Вас все, чи Ви бажаєте ще щось додати?

Кіт: Пока все, прокурор добавит.

Ведуча: У такому разі, справа передається до суду. (Ударяє суддівським молоточком по трибуні). Адвокат, познайомтесь із своїм підзахисним. Сподіваюсь, ми ще побачимось після перерви.

Кіт у чоботях, захисник та Людожер ідуть зі сцени.

Ведуча: На слухання останньої справи запрошуються Гаррі Поттер та Златопуст Локконс.

Вмикається фонограма із записом Моцарта в мажорі. На сцені з’являється Златопуст Локконс зі стосом книг і Гаррі Поттер. Златопуст Локконс, передоручивши Гаррі Поттеру книги, відправляється прямо  в зал роздавати автографи та візитні картки глядачам і журі. Фонограма вимикається після того, як Златопуст Локконс, спурхнувши на сцену, викидає в зал останню пачку візитних карток у формі червоних сердечок з купідоном.

Златопуст Локконс: Всем привет! Друзья, я с превеликим удовольствием и гордостью спешу сообщить, что сегодня вам крупно повезло! Кроме моих визитных карточек с автографами вы почти на целые 10 минут получите в свое распоряжение живого меня. (Сліпуче посміхається, «розкручуючи» глядацький зал на аплодисменти).

Ведуча (постукавши Златопуста Локконса пальцем по плечу): Вибачте…

Златопуст Локконс (відразу ж озирнувшись): Ах, что Вы, что Вы, не извиняйтесь! Вы даже можете подержаться за краешек моей мантии. Только осторожно. Однажды мои поклонники чуть было не оставили меня без одежды! (Сміється голосно і безглуздо).

Ведуча:  Мені дуже незручно відволікати Вас від Вашої власної персони…

Златопуст Локконс: Ну что Вы, это мне должно быть неловко. Я чуть было не забыл про Вас. Но не тут-то было… Гарри, подойди сюда, мой мальчик.

Гаррі Поттер, що до того самотньо стояв у кутку сцени, наближується до нього зі стосом книг.

Златопуст Локконс (спопеляючи ведучу поглядом): Для Вас у меня есть особенный подарок. (Бере верхню книгу із стосу, зі своїм портретом на обкладинці). Вы получите мою автобиографию «Я - волшебник». И это еще не все. Я хочу подарить вашей библиотеке целую серию своих книг. (Достає по одній книзі із стосу, перелічуючи назви). «Встречи с вампирами» –  Златопуст Локконс, «Духи на дорогах» –  Златопуст Локконс, «Победа над привидениями» –  Златопуст Локконс…

Ведуча (забираючи всі книги, нетерпляче): Велике спасибі за подарунок. Але мені хотілось би перейти до справи…

Златопуст Локконс: Да, да, да. Я Вас понимаю. Но сначала мне нужно кое-что сказать Гарри. Вы позволите? (Не чекаючи відповіді). Пойдем пошепчемся, малыш. (Відводить його вбік).  Прежде всего, я должен сказать,  что не держу на тебя зла. Когда я получил повестку в суд, я сразу все понял: во всем, что произошло, виноват я. Я пробудил в тебе тщеславие. Я заразил тебя этой бациллой. Тебе не дает покоя моя популярность. Что, не так?

Гаррі Поттер: Нет, профессор, видите ли…

Златопуст Локконс: Гарри, Гарри, Гарри, Гарри, я прекрасно понимаю, зачем ты затеял этот процесс. Скандал - лучший способ привлечь к себе вниманье. Хотя, признаться, это  отличная идея. Ты только подумай, Гарри, мы опять окажемся на первых полосах газет! (Фотографу). Подождите, не снимайте! (Хапає Гаррі Поттера за  руку). Улыбайся! Парный портрет, что может быть лучше? (Фотографу, після клацання). Подождите, нужно сменить ракурс. (Розвертається і вигинається ефектно, не забуваючи блискуче посміхатись). Ты все-таки молодец, что затеял это дело!

Гаррі Поттер (вириваючись із обіймів Локконса):  Я его вовсе не для этого затеял!

Златопуст Локконс: А для чего же еще?

Гаррі Поттер: Я постараюсь вам это объяснить, если вы поймете. ( Дістає з кишені аркуш із зошита, розгортає його і читає). Заявление. Уважаемые дамы и господа присяжные. Спешу довести до вашего сведения, что с нового учебного года в нашу школу магии и волшебства «Хогвартс» прибыл новый преподаватель по «Защите от темных искусств»,..

Локконс раскланивается.

Гаррі Поттер: …который за столь короткий срок уже успел ужасно всем надоесть и проявить свою полную некомпетентность и бездарность. В связи с чем я и нижеподписавшиеся просим освободить нас от мистера Локконса, а если последнее невозможно, освободить нас от его занятий.

Златопуст Локконс: Вы, наверное, недостаточно внимательно читали мои книги, если сумели усомниться в моей компетентности и дарованьях. Если бы ты читал их как следует, то точно знал бы, сколько  невероятных подвигов, совершенных мною в схватках с нечистой силой, я в них описал.

Гаррі Поттер: Вот именно, что описали. А в действительности вы только и делаете, что раздаете автографы, закручиваете локоны и позируете для фото.

Златопуст Локконс: Вынужден с тобой поспорить. Локоны у меня настоящие (поправляє парик), как и подвиги, впрочем. И я даже согласен продемонстрировать свою храбрость на конкретном примере. (Виносить із-за куліс велику клітку, завішену ткниною, і виставляє її на журнальний столик). Сейчас я вам покажу, как обуздывать самые мерзкие создания, существующие в мире магов и волшебников. (Опускає руку на тканину). Предупреждаю: вы будете лицезреть на этой сцене нечто ужасное! Но не бойтесь, пока я рядом, ничего плохого с вами не случится. (Понижує голос). Только ведите себя тише. Они могут перевозбудиться. (Зриває тканину).

Гаррі Поттер (не сстримавши смішок): Да ведь это же корнуэльские пикси!

Златопуст Локконс: Да, это они.

Гаррі Поттер (крізь сміх): Но… но ведь они совсем… неопасные.

Златопуст Локконс: Не скажите. Их забавы могут быть чертовски неприятны. А теперь посмотрим, как вы с ними справитесь! (Відчиняє клітку, однак нічого особливого не відбувається. Локконс розгублено піднімає її і легенько струшує. Потім, знову опустивши на столик, урочисто проголошує заклинання). Экспеллиармус! Ах, да! (Спохватившись, дістає чарівну паличку з кишені й одразу ж змахує нею над кліткою). Аперекум! (Переконавшись у неефективності і цього заклинання, проголошує ще одне). Риктусемпра! (Втративши терпіння, починає скаженно стукати чарівною паличкою по клітці). Экспериармус, аперкум, риктусемпра! (Зламавши паличку, хапає клітку і витрушує її вміст на підлогу). Таранталлегра! (Із клітки з пронизливим вереском висипаються невеличкі яскраво-сині створіння). Люминус! (Після цього заклинання разноситься різкий ляскіт, і в залі гасне світло).

Гаррі Поттер: Зачем Вы выключили свет?

Златопуст Локконс: Я перепутал заклинанье!

Ведуча:  Увімкніть негайно світло!

Златопуст Локконс: Я забыл обратное заклинанье!

Ведуча: Спробуйте скористатись вимикачем!

Златопуст Локконс: Это слишком сложно для меня!

Ведуча: Я так і знала!

Між тим на сцені починає відбуватися казна-що. Звідусіль чути крики, звук перевернутих мебліві єхидний сміх.

Ведуча:  Що це таке?.. Що тут відбувається?! Припиніть негайно! Зупиніть їх, Ви ж чарівник!

Златопуст Локконс: Сейчас! Не волнуйтесь! Пексипикси пестерноми! (вищання посилюється). Они вышли из-под контроля! (На сцені лунає жахливий гуркіт).

Ведуча:  Приберіть їх,  вони нам всю сцену рознесуть вщент!

Гаррі Поттер: Профессор, попробуйте загнать их в клетку!

Златопуст Локконс: Одну минуту. Фирулентум перешкодум! (Вмикається стробоскоп. В його переривчастому світлі видно, як всі панічно бігають по сцені).

Ведуча:  Не доторкайтесь до мене, огидні створіння! Ось я вам задам! (Хапає першу-ліпшу книгу і починає лупцювати нею по сцені).

Златопуст Локконс: Ой-ей-ей! Мои волосы! Отцепитесь от моих волос! Нет, нет, нет, только не это - я боюсь щекотки! (Заливається істеричним сміхом). Гарри… Гарри… Сделай что-нибудь!

Гаррі Поттер (змахнувши чарівною паличкою) Фризуорум! Фините иноконтатем!

Вмикається світло, і ми бачимо, що на сцені все перевернуте догори ногами. Ведуча застигла навкарачки, Гаррі Поттер з піднятою чарівною паличкою, а Златопуст Локконс з поджатими ногами на столі.

Ведуча (відкидаючи вбік безцінний твір Златопуста Локконса «Я - волшебник»): Ну, хоч на щось ваша книга згодилась.

Гаррі Поттер: Профессор, вы уже можете спускаться.

Златопуст Локконс (з осторогою дивлячись на підлогу): Гарри, а ты хорошо их заморозил?

Гаррі Поттер: Лучше не бывает. (Піднявши одного піксі:) Посмотрите, они даже посинели.

Златопуст Локконс (торкнувшись підлоги ногою і швидко підтягнувши її назад): Ничего, я ещё тут посижу. Здесь очень удобно, обожаю сидеть на столах. А ты, Гарри, молодец, не растерялся. Конечно, я бы тоже мог с ними расправиться, но я хотел предоставить тебе возможность самостоятельно действовать в реальной обстановке.

Гаррі Поттер: А по-моему, вы сами не знали, как действовать…

Златопуст Локконс: Что?!

Гаррі Поттер: К тому же здорово струхнули…

Златопуст Локконс: Я ещё ни разу в жизни не струсил! И даже когда мне довелось столкнуться лицом к лицу  с оборотнем из Вага-Вага…

Гаррі Поттер: А по-моему, вы просто-напросто придумали все свои подвиги и приключенья или присвоили себе чужие!

Златопуст Локконс ( в глядацький зал): Немедленно забудьте то, что он сказал! (Встаєна повен зріст, витягує зламану чарівну паличку в руці).  Я накладываю на вас заклятие забвенья! Отныне вы все ничего не будете помнить о прошлом. (Махає чарівною паличкою). Забвение! (Лунає грім, світло гаснет і серез деякий час загорається знову).

Златопуст Локконс: Ой, а вы откуда здесь взялись? Странное местечко, не правда ли? Вы что, здесь живете?

Ведуча:  Що це з ним?

Гаррі Поттер: Ему отшибло память. Его заклятие забвения ударило, как бумеранг, по нему самому. Нам ничего, а он понятия не имеет ни кто он, ни где находится,  ни кто мы такие.

Ведуча: Усе ясно. Залишаєтся тільки запросити йому адвоката.

Адвокат поднімається на сцену.

Ведуча  (Локконсу): Профессор…

Златопуст Локконс не реагує.    

Гаррі Поттер (Локконсу): Профессор, это Вы…

Ведуча (адвокату): Візьміть свого підзахисного  за руку і відведіть його звідси. (Локконсу:) Будь ласка, пройдіть за своїм адвокатом.

Златопуст Локконс з блаженним виглядом йде за адвокатом зі сцени.

Ведуча (Гаррі Поттеру):  Ви теж можете йти. Дякую, що позбавили нас цих чудовиськ.

Гаррі Поттер відкланюється і виходить.

Ведуча (помічницям за лаштунками): Приберіть, будь ласка, сцену.

Ось ми і закінчили слухання останньої справи і знову повертаємось до першої. Обвинувачуваний Вінні-Пух, увійдіть до зали.

По черзі запрошує адвокатів з їх підзахисними та надає слово для “адвокатської промови” учасникам конкурсу.

Ведуча: Що ж, як на мій погляд, всі наші адвокати були дуже переконливі та красномовні. Перед тим, як верховний суд визначить свій вирок, переможця цього конкурсу визначать спеціалісти. Я запрошую на сцену заступника начальника Управління Служби Безпеки України в Херсонській області__________________ . 

Відзначення кращого “адвоката”.

Ведуча: А зараз журі назве імена  двох щасливців, які продовжать змагання у фіналі.

Музична фраза. Жюрі оголошує результати.

Ведуча: Щирі вітання фіналістам! (До тих, хто вибув із змагання:) А ви не засмучуйтесь – ви теж довго тримались. І хоча фортуна на деякий час відвернулась від вас, повірте мені, це не надовго. А щоб нікому не було сумно на душі, ми пропонуємо вам кращий засіб від меланхолії – трохи чудової музики у живому виконанні. Тому сідайте на свої місця та насолоджуйтесь разом з усіма.

Оголошує музичний номер. Конкурсанти спускаються до зали. Виступ саксафоніста.

Ведуча:  З кожним кроком ми все ближче та ближче наближувалися до фіналу. І ось він постав перед нами неприступною баштою, штурмувати яку доведеться тільки двом сміливцям, що залишилися з нами на сцені та зуміли вистояти в цій нелегкій і жорсткій боротьбі. Вони будуть змагатися за почесне звання “Лідера читання 2002 року”! Привітаємо наших фіналістів, зараз їм дуже потрібна ваша підтримка! (Аплодисменти. Музичний уривок). Але взяти участь у нашому останньому конкурсі та позмагатися за перемогу в ньому зможуть і деякі з тих, хто з тієї чи іншої причини опинився на лаві запасних. Отже, зараз ми оголошуємо конкурс на краще есе. Доводжу до відома глядачів, що всі учасники отримали домашнє завдання. Їм треба було написати коротке есе на тему “Книга: Мудра.Незмінна? Вічна!”, і зараз зі сцени прозвучать кращі твори наших письменників-початківців.

Фрекен Бок встає і підходить до мікрофону, дістаючи із кишені фартуха товстенний фоліант.

Ведуча: Фрекен Бок, куди це Ви прямуєте? Фрекен Бок: Прямиком к славе.Ведуча: Перепрошую?

Ведуча: Що Ви збираєтесь читати?

Фрекен Бок: Поваренную книгу.

Ведуча: Навіщо?

Фрекен Бок: Ну Вы же сами дали задание написать что-нибудь неизменное, мудрое, вечное. Вот я и написала “Поваренную книгу”. Здесь собраны все рецепты моего собственного изобретения. Сейчас я вас с ними ознакомлю. Вот, например...

Ведуча: Зачекайте, зачекайте... Мабуть, спочатку, ми надамо слово нашим учасникам?

Фрекен Бок: Вы что, до сих пор не поняли? Я тоже собираюсь принять участие в конкурсе юных литераторов.

Ведуча: Ви?

Фрекен Бок: Но Вы же  сами сказали, что лучшие произведения можно будет прочитать со сцены. А в том, что оно лучшее, я не сомневаюсь. Надеюсь, что и Вы тоже.

Ведуча: Так, але…

Фрекен Бок: А, может быть, Вы сомневаетесь в моем возрасте… или в моих литературных способностях?

Ведуча: Ні, що Ви... я тільки боюся, що Ви не зрозуміли нашої основної умови – витвір повинен бути коротким... Але спеціально для Вас ми впровадимо  спеціальний приз “За особое рвение к победе”.

Фрекен Бок: Ну, что ж...

Ведуча: А до Вас у мене особисте прохання. Чи не могли б Ви дати мені почитати свою книгу?

Фрекен Бок (напевно, задоволена): Вижу, что Вы понимаете толк в хорошей пище. Поэтому я Вам ее подарю и даже распишусь на обложке. (Залишає автограф і виходить за лаштунки у промінні слави).

Ведуча: Ну що ж! Подарунок у мене вже є! А ми продовжуємо наш конкурс і я запрошую на сцену ________ (імена учасників конкурсу есеїстів).

Слово надається конкурсантам, фіналісти зачитують свої есе останніми.

Ведуча: Ми прослухали твори конкурсантів. А для того, щоб  назвати ім’я кращого есеїста, я запрошую на цю сцену письменника, члена Спілки письменників України Анатолія Кичинського.

Нагородження кращого есеїста.

Ведуча: Настав час визначити переможця серед наших глядачів! Запрошую на сцену всіх, хто отримав жетони!

Ведуча: Прошу моїх помічниць допомогти мені визначитись (рахують жетони), а також вручити призи. Але у нас залишився ще один сюрприз, а вірніше приз - Приз Глядацьких Симпатій. А назвати ім’я того, хто його отримає я запрошую журналіста ______________ .

Настав найурочистіший момент нашого свята – за кілька хвилин ми нарешті почуємо ім’я переможця. Отже, я надаю можливість журі проголосити  Лідера читання 2002 року.

Слово журі. Урочисте нагородження переможця, а також решти учасників.

Лідер читання 2002 року - Сіренко Оля

Музика, всі сідають на місця. Танцювальний номер.

Ведуча: Ось і закінчився наш конкурс, ми раді були зустрічі з вами. Сподіваємось, у наступному році на цю сцену вийдуть нові читачі, тому що доки існує книга – існують читачі. А книга вічна!

Укладач: Голуб Наталія Володимирівна