Живемо ми в теплім краї,
тут так гарно, ніби в раї.
Є в нас Дніпр і Чорне море,
хай обходить тільки горе.

А на небі сонце сяє,
все під ним цвіте, буяє.
На полях росте пшениця,
добра буде паляниця.

Різні овочі в городі,
а вони ж бо завжди в моді.
Кавуни вже достигають,
все, що хочеш, люди мають.

Тут усі гостинні дуже,
приїзди, мій любий друже.
Всіх запрошую, вітаю,
хлібом-сіллю зустрічаю.

ПЕРЕЛЯК

Поспішаю до Миколи,
разом ми підем до школи
та дізнаємося там,
чи запишуть наших мам.

Нам у школі роз'яснили,
що вже мам колись учили.
Не записують ніяк,
стався в мене переляк.

Як я буду там без мами?
Не прийду ніяк до тями.

ВЧИТИСЬ ТІЛЬКИ НА “ВІДМІННО”

Наш сусідський хлопчик де?
В школу він сьогодні йде.
За плечима ранець новий,
учень Ваня всім знайомий.

В школі пише палички
і кружечки, і гачки.
В його зошитах незмінно
пише вчителька: “відмінно”.

Хлопчик літери всі зна,
це для нас не новина.
Хоче Ваня неодмінно
вчитись тільки на “відмінно”.

ЖЕНИХ

Тато, мамо, дід, бабуся,
я вже скоро одружуся.
От закінчу перший клас,
і весілля буде в нас.

Та не смійтеся, дідусю,
ви ж колись взяли бабусю
Чим же гірший я від вас,
перейду вже в другий клас.

ЙДУ ДО ШКОЛИ

Йду до школи навпрошки,
несу зошити й книжки.
Є в портфелі бутерброди,
не виходять вони з моди.

Поспішаю, як завжди.
Ти мене, Рябко, зажди,
і не треба оте “гав”,
помовчати час настав.

Йду до школи по знання,
в клас заходжу тільки я.
Ти, Рябко, назад вертай,
мене з школи виглядай.

Я гостинців принесу:
кусень хліба, ковбасу,
все, що діти не з'їдять,
якщо будеш зустрічать.

на початок

СКРОМНЕ БАЖАННЯ

Запитав якось у школі
вчитель на уроці:
-   Що б хотіли ви придбати
у новому році?

Петрусь руку піднімає
й став відповідати:
-  Я хотів би скрипку й бубон
справжній вдома мати.

Вітя крикнув: - Мені м'ячик,
треба і машину!
Як награюся з футболом,
покатаю Ніну.

Лиш Ганнуся соромиться,
рум'янець на личку:
- А я маму попрохаю,
хай купить сестричку.

ЧАС ЛЕТИТЬ, А МИ РОСТЕМ

Від суботи до суботи
вистачає всім роботи.
Поспішаєм на урок,
тож прискорюємо крок.

Потім з школи поспішаєм,
вдома мамі помагаєм.
Дорога нам кожна мить,
треба вже уроки вчить.

Перед тим, як ляжем спати,
вийдем трохи погуляти.
Так проходить день за днем
час летить, а ми ростем.

НАЙКРАЩА МАТІНКА МОЯ

Найкраща матінка моя:
красива, добра, мила.
Усмішка – пісня солов'я,
весела, незрадлива.

Пере, готує знову й знов
і одяг мій прасує.
Свою невичерпну любов
мені завжди дарує.

Дозволь, рідненька, пригорнусь
та міцно розцілую.
Тобою, мамо, я горжусь,
люблю тебе, шаную.

на початок

НА ГОРОДІ БОРЩ РОСТЕ

Ми в Херсоні живемо,
борщ з пампушками їмо.
Залюбки йдемо до школи,
не лінуємось ніколи.

Як би жарко не було,
влітку їдем на село.
Треба рідним помагати,
і садити, і збирати.

Родить все тут залюбки:
помідори, огірки,
і капуста, і морквина,
бурячок, і картоплина.

І петрушка, і окріп, -
все до себе борщик згріб.
Перець родить, баклажани,
є це все в бабусі Ганни.

На городі борщ росте,
Богу дякуй ти за те.
Визріва пшениця в полі,
буде й хліба в нас доволі.

ЛИСТ ДО ДІДУСЯ

Приїзди, дідусю, в гості,
тут зігрієш свої кості.
Бо в Херсонськім теплім краї
дуже гарно, ніби в раї.

Щоб не знав ти більше горя,
повезу тебе до моря.
Потім в Гопри, ніби мера,
на солонії озера.

Полікуєш хворі кості
і поїдеш далі в гості.
До Каховки завітаєш,
в Бериславі побуваєш.

Не спіши ти на Камчатку,
відпочив, почни спочатку.

на початок

ТАВРІЙСЬКИЙ КРАЙ

Таврійський край, як степ широкий.
Йому ні краю, ні кінця.
Чебрець, мов хлопець ясноокий,
веде ромашку до вінця.

Красуються озера-очі,
річки в'юняться і біжать.
Тут довгі і короткі ночі,
а влітку справжня благодать.

Таврійський край такий багатий,
ціни йому я не складу.
Тут буде завжди син і мати,
і все тут буде до ладу.

БУЗКОВИЙ ВЕЧІР

Виблискує люстерком річка,
і лине пісня аж за гай.
Зазеленіла вже травичка,
чудовим став Херсонський край.

Понад водою нишкнуть лози,
полоще хвиля очерет,
роса спадає, ніби сльози,
життя іде, спішить вперед.

Бузковий вечір душу гріє,
В саду фіалка розквіта.
Сидить бабуся, про щось мріє,
минулі згадує літа.

ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ

Раніше сонечка встає,
пізніше всіх лягає,
закохана вона в дітей
і добре серце має.

Для неї школа – рідний дім,
за втіху – всі уроки.
Дарує дітям залюбки
найкращі свої роки.

Для неї діти – цілина,
яку треба підняти.
І люблять дуже її всі,
вона для них, як мати.

І вчить вона їх рахувать,
читати і писати.
Любити край свій дорогий,
достойним його стати.