Онукам Глібу, Юрі, Олі старшій і Олі молодшій та Ярославі присвячую

Великий лиман. Ви знаєте, де він? Ні? Пояснюю: на нашому півдні між Дніпром і Бугом. Широкий, просторий, могутній. Часом тихий, спокійний, сумирний, а більше - вкритий хвилями, гомінливий, розгойданий.

На прилиманських скелях і схилах - наше велике село. В ньому я народився. Найперше, що збереглося в пам'яті: багато, багато води. Під її плескіт я засинав увечері і прокидався вранці. Адже мешкаю на першій прибережній вулиці. А тато працює на лимані, ловить рибу. І дідусь Данило ловив, і прадідусь Юхим... Такий уже наш рибальський рід.

На березі, де білий пісок, старі верби, свіжий вітер і веселе сонце, я буваю кожен день. Виконую татові або мамині доручення, граюся сам чи з хлопцями... І завжди мені тут приємно, хороше. Не обходиться без несподіванок, різних пригод, зустрічей, захоплюючих відкрить. Вони наповнюють моє життя новим змістом, роблять цікавішим, змістовнішим.