Роботи читачів - переможців обласного конкурсу на КРАЩУ КАЗКУ

ГАННА ЛЕОНЕНКО, 9 років.
Херсонська обл., м. Нова Каховка

Казочка про те, як Котик з Хмаринкою дружив

english version

День перший

Одного разу маленького біленького котика випустили погуляти. Він вперше побачив двір i хмаринки у He6i.
- Ти теж котик, як я? - спитав Котик у біленької Хмаринки.
- Схочу - то й буду котиком, - відповіла Хмаринка i дійсно стала схожою на біленьке кошенятко.
А коником можеш бути?
Добра Хмаринка стала коником та запросила:
Сідай, покатаю! -І вони полетіли. А через деякий час Хмаринка почула, що хтось сопе. "Це Котик заснув", - здогадалась Хмаринка та перетворилась на білу теплу ковдру для свого нового друга.

День другий

Наступного дня, коли Котик знов вийшов на прогулянку, він відразу побачив cipeнького мишеня i погнався за ним. Швидко стрибнув, вхопив лапами... Але між пазурів випливла Хмаринка та сміється:
- Я ж не справжня миша!
I цілий день друзі гралися у кошки-мишки. Їм було так весело!

День третій

Ранок нового дня був несподіваним для Котика - на He6i не було жодної хмаринки! Йому було сумно аж до сліз. Раптом Котик почув, що хтось дзижчить у кущах. I він побачив на гарненькій квіточці маленьку бджілку. - - Так ось ти де! - зрадів Котик.
- Xi6a ми знайомі? - непривітно спитала Бджола.
- A xi6a ви не хмаринка?
- Я? - здивувалась Бджола - Звісно, нi! He заважайте мені збирати нектар!
Так цього дня Котик i не зустрів свого друга.

День четвертий

Вранці Котик прокинувся від ледь чутних звуків - це краплини дощу стукотіли у вікно. Тому Котика не відпустили у двір. Він стрибнув на підвіконня i дививсь на велику темну хмару, яка заповнювала все небо i, здавалося, зазирала у вікно. Котик, звичайно, не впізнав свого друга...
Але ж дощ колись скінчиться - i знову з'являться білі хмаринки!

Оля та Наталка Лепські, 11 років.
Херсонська обл., м. Нова Каховка

Мандрівка

Жила на верхівці тополі Пушинка, гойдалась разом із листячком i мріяла побувати у всіх куточках світу. І ось вітер підхопив її та поніс високо-високо.
-Ура! - закричала Пушинка - Я подорожую!
Коли вона пролітала над фабрикою іграшок, то побачила маленьку Ватку, яка теж мандрувала. Полетіли вони разом. Але вітер по­вернув за великий будинок, i мандрівниці впали прямо на спину кота, який раптом почав сильно чухатися - так, що з нього випало немало шерстинок. Одна з них побажала познайомиться з Пушин­кою та Ваткою. Стали вони втрьох мандрувати. Незабаром попали у велику калюжу.
-У цьому мopi я буду вітрильником - легким та білим, - заявила Пушинка.
-А я схожа на хмаринку, яка віддзеркалюється у мopi, - сказала Ватка.
А Шерстинка нічого не сказала, тому що не могла придумати, на що вона схожа...

Чому папуги різнокольорові

У давнину вci папуги були білі. Але одного разу пішов дощ, а після нього з'явилась веселка. Папуги, які ніколи раніш не бачили веселки, дуже зраділи i почали біля неї літати. Один папуга долетів до червоної смуги, другий - до зеленої, третій - до синьо!...
А найспритніші папуги встигли торкнутись до вcix смужок цієї першої на землі веселки. 3 тих пір i стали різнокольоровими.

Звідки в небі зірки

На одній планеті жили жовті блискучі квітки. Там часто бувала сонячна погода - i квіти сіяли, відбиваючи промінці сонця.
Одного разу погода зіпсувалась. Стало холодно, пішов сніг. Квіти закрили свої пелюстки. Потім, коли знов з'явилось сонце, квіти розкрились, міркуючи, що все скінчилось. Але ж раптом налетів хижий вітер - i квіти не змогли утриматись! Вони розлетілися по всьому космосу. 3 тих пір у нe6i сіяють яскраві жовті квіти, які люди звуть зірками.

Про Білий папірець

Листок-оптиміст

Була осінь. На дере­вах висіли жовті листя. Подув сірий вітер та зірвав листя. Летить один кленовий лист та думає: -Я, мабуть, стану зіркою - я теж жовтий та багато, кінцевий.
Але вітер раптом стих, листочок впав на холодну землю.
-Нічого, - міркував він, - але ж i зірки теж падають з неба!
Скоро пішов довгий злий дощ, i листочок почав чорніти, але не засмутився, бо вирішив:
-Я буду добривом у землі - навесні живитиму коріння, та й виросту знову!

 

Родина свічок

В одній квартирі поселилась роди­на свічок. Життя було не яскраве: цілий день вони дивились у вікно, а ввечері - у телевізор.
Але ж одного разу в домі залунала гучна музика - i родину свічок запро­сили до святкового столу та поставили поряд з квітами. До них з поклоном підійшли сірники та подарували кожній жовтий жаркий капелюшок. Тепер свічки весело потріскували i навкруги лягали теплі яскраві промінці. І нехай поступово свічки ставали все менше - але ж як затишно та хороше було за столом. Вони прожили своє коротке життя яскраво!

Випадок з сірниками

В одній маленькій хатинці, яка мала назву „Сірникова коро­бочка", жили сірники з різнокольоровими голівками - зеленими, синіми, рожевими - їх колись збирали для колекції. Але коробоч­ка загубилася, i тепер сірники опинилися у лісі. Добре, що дощу в той час не було i вони не промокли. Сонце гріло, i сірники виглянули з хатинки, щоб підсохнути від ранкової роси. Раптом вони побачили великий вогонь, який мав назву „Пожежа". Сірники не хотіли допомагати йому, тому що після нього усе стає чорним та жахливим, i почали швидко залазити на дерево. Але великий огонь був голодним i тому погнався за сірниками.
Все закінчилося б сумно, коли б пожежники не побачили дим у лісі i швидко загасили пожежу. Як же вони здивувались, коли побачили на дереві непошкоджений коробочок сірників!

Чому Тіні завжди ховаються від Сонця

english version

На одній планеті було замало світла, тому що Сонце пізно прокидалось i не встигало піднятися високо. Ще на цієї планеті не було тіней, тому що вона була гладенька - i тіням ні з чого було падати.
Одного разу Сонце прокинулось раніше, тому що прийшла звістка, що приїжджає його Бабуся. Як yci 6a6yci, Бабуся Сонця була запаслива та дуже добра. Вона привезла із собою в подарунок зірки, а також стіл i самовар, щоб пригостити улюбленого онука. А коли вона сідала вдома у свою летючу тарілку - до неї в ба­гаж прокралися непрохані гості - Тіні. О ось тепер вони вийшли та розляглися повсюди. Сонце намагалось їх прогнати, але вони ховалися за стіл та за самовар. С тих пір i повелось так, що завжди ховаються від Сонця.

Малюнки авторів

Дата оновлення: 10.12.2013