Колись-то давно, у далекій країні Монстриків, жив Кревет. Він був найвеселішим привидом усіх часів і народів. Кожного дня Кревет вигадував нові жарти та кумедні історії, які веселили усіх мешканців країни.

Одного разу Кревет вирішив, що йому потрібно щось новеньке та захоплююче. Він запросив своїх найкращих друзів, монстриків Боба та Грома, і розповів їм про свою ідею:

– Друзі, я думаю, що нам потрібно пройти через неймовірні пригоди! – оголосив Кревет з ентузіазмом.

– Ми можемо здійснити неймовірні подорожі та познайомитися ще із незвичайними монстриками, які населяють нашу країну!- підтримали його Боб та Гром, бо їм також не сиділося на місці.

Боб і Гром так захопилися ідеєю Кревета, що відразу погодилися приєднатися до нього у цій захоплюючій подорожі. Бо з Креветом це завжди так!

Чи знаєте ви щось про країну Монстриків? Ні? То ви взагалі нічого не знаєте! Це країна дивовижних, зовсім не страшних, добрих істот, які працювали, оброблювали землю, доглядали сади, ростили і виховували дітей.

Кревет, Боб та Гром раділи, що жили у цій країні, а не в сусідній – державі Монстрів, де жили жорстокі і страшні істоти.

Але і в своїй рідній місцині скільки всього дивовижного, непізнанного! Тож друзі з нетерпінням чекали пригод. А пригоди чекали на них.

Подорожували троє друзів лісами, болотами, сушею та вплав. Їхали на велорамах, ішли пішки, бігли підтюпцем, повзли повзком, пливли на плоті. Проходили горами, рівнинами, степами, долинами.

Через кілька днів мандрівки вони вийшли на степову стежину і помітили вдалині велику хижку. Підійшовши ближче, друзі побачили великого драконозавра, який був добрим і дуже любив читати книжки. Монстрики та Кревет спочатку трішки злякалися розмірів драконозавра, але в його очах було стільки лагідності, що друзі відчули себе як удома. Вони радо поділилися з господарем хижки своїми планами. А він їх пригостив фруктояблуками, фруктогрушами та фруктоперсиками зі свого саду. Господареві сподобалися гості і, дізнавшись про їхнє бажання знайти пригоди, він вирішив їм допомогти, бо й сам любив таємниці, подорожі та нові знайомства.
Драконозавр розповів їм про таємничий ліс, де живуть різні дивовижні створіння, які вміють чаклувати, знають різні заклинання і вміють робити дива.

Кревет, Боб і Гром вирішили, що їм потрібно відвідати цей ліс і дізнатися більше про магію.

Драконозавр показав друзям дорогу до лісу і дав рутмарш-план до будиночка веселого ельфа, який був його другом і допоміг би мандрівникам, бо умів чаклувати.

Коли користуєшся рутмарш-планом, то швидко добираєшся до потрібного місця. Так і троє друзів доволі легко знайшли ошатний будиночок – квітку веселого ельфа. Друг драконозавра радий був бачити у себе гостей. Нагодував їх пилком з квітів, духмяним медом та сиропом з різнотрав’я.

Боб, Гром та Кревет одразу відчули прилив надзвичайної бадьорості та легкості, яку, якщо чесно, завжди відчував Кревет, бо він же привид. Ельф добре знався на давній монстриковій магії, умів лікувати травами. Дізнавшись про незвичайну мету подорожі трьох друзів, вирішив їм допомогти.   Тому й навчив їх кількох чарівних заклинань. За допомогою цих заклинань, а ми їх нікому не розкажемо, Кревет, Боб і Гром могли змінювати свою форму та ставати невидимими, могли творити дива. Монстрики подякували ельфові за гостини та й пішли мандрувати далі.

На їхньому шляху трапилося невеличке містечко, де жили схожі на них монстрики, але якісь трішки заклопотані. Боб, Гром та Кревет одразу захопилися ідеєю випробувати отримані від ельфа магічні знання і почали їх промовляти. І тут почалися дива!

Це було неймовірно кумедно, адже ніхто не міг побачити друзів, але вони все одно розвеселили всіх навколо: одного легенько торкнули за вушко, іншого жителя містечка вщипнули за щічку, комусь розкуйовдили чубчик, тому шепнули комплімент, іншій, невідомо звідки, полетіла до рук квітка панатюль… У місті літали повітряні кульки, продавці дарували цукерки та морозиво.

І жителі містечка враз стали радісними, бадьорими, щасливими. Вони потім довго згадували дивовижний день у їхньому житті, день легеньких дотиків, обіймів,  подарунків та таємничих поцілунків.

Продовжуючи свою подорож, друзі так захопилися згадками про жителів містечка та своїми розвагами, що і не помітили, як потрапили до великого замку. Він був сірим, похмурим, якимось кривим та відлякуючим. Виявилося, що у ньому жила зла відьма, яка весь час дошкуляла монстрикам різними лихими витівками. Колись давно вона була жителькою країни Монстрів, переїхала до держави Монстриків, але все не могла ніяк розлучитися зі своєю вродженою жорстокістю та лихими амбіціями захопити весь світ.

Це, на перший погляд, була дивна істота, лисіюча, як чоловік. Але із повними, як для такої дами солідного віку, щоками, які, на данину моді, бачили багато косметичних процедур і тому були якимись бугристими, нерівними. Мабуть, відьма вже втратила можливість чаклувати, якщо зверталася за допомогою до косметичок, які вміли із зовнішності монстра зробити людину та монстра із зовнішності людини.

Кревет, Боб і Гром розуміли, що їм потрібно зупинити цю відьму та врятувати мешканців країни Монстриків і увесь світ.

За допомогою кмітливих планів Кревета, Боба та Грома, використавши чарівні заклинання веселого ельфа, друзі змогли спочатку перетворити відьмин жахливий замок у розкішний яскравий палац, що спочатку налякало його господиню. Виявилося, що відьма жила завжди у сірому, огидному, непривабливому замку, а таке життя кого завгодно зробить лихим та жорстоким. Змінивши старий замок на яскравий палац, друзям вдалося легко здобути перемогу над  відьмою, яка стала добрішою і, звичайно ж, привабливішою. Бо коли стаєш добрим, то стаєш і красивим.

У неї навіть на лисіючій голові волосся стало рости! Оце була неочікувана радість! У маленьких монстриках відьма побачила велику силу.

Так друзям вдалося завдяки сміливості і чарам повернути мир у свою країну.

Відьма змінилася, вона одразу почала робити добро! А, коли згадала свої колишні чорні справи, їй стало соромно. Коли соромно, значить, є совість і є можливість стати кращим!

Спочатку відьмині добрі справи усіх лякали. Це було незвично, дивно, потім –  смішно. Монстрикам не вірилося, що зла відьма змінилася, а тоді всі зрозуміли, що це насправді так.

Після цієї неймовірної пригоди, Кревет, Боб і Гром повернулися до свого дому, де їх чекали щасливі та вдячні мешканці країни Монстриків, які вже відчули зміни: останній лихий монстр зник, а з’явилася добра істота, яку вже не хотілося називати відьмою. Для Відьмочки – їй було забагато років. Тому Кревет запропонував називати її – пані Віда.

Всі мешканці   країни були раді та вдячні  друзям. А як зраділа таким змінам у своїй зовнішності пані Віда!

Жителі країни Монстриків зрозуміли, що навіть найменші монстрики можуть зробити великі речі, якщо вони роблять великі справи разом на благо інших та вірять у себе.

Так закінчилася ця неймовірна історія про пригоди Кревета та його друзів у країні Монстриків. Вона переконала  нас у тому, що навіть найбільші труднощі можна подолати, якщо ми віримо у себе та допомагаємо один одному. І ми всі, коли об’єднуємося, у змозі творити дива! Нехай ця історія про пригоди у країні Монстриків завжди нагадує вам, що ви можете бути сміливими, винахідливими та веселими, як Кревет, Боб і Гром!