ЗУСТРІЧ З ГНОМОМ ЛІСОВИМ

Далеко, далеко у холодному краї

Де ви ніколи не бували

Жив собі гном лісовий

Він добрий не злий

Але дуже старий

Невисокий, сивобородий

Страж лісу добрий

Має в’язану шапку на голові

І рукавиці аби тримати руки в теплі

В своїх довгих чоботях по лісу крокує

Усе, що діється в лісі знає та чує

Одного разу ялинки у себе у дворі він саджав

І почув звук якого ще не чував

” У Р У!“

“ Х М ….“  подумав гном

“ Це не уява або сон“

І вирішив він те “ уру” знайти

Може комусь треба допомогти

Узяв він ліхтар і у ніч пішов

Ходив поки сліди не знайшов

Ведмежі сліди він пізнав

А трохи далі печеру стару відшукав

У середині темно було

У середині щось  гарчало!

Та сумна та пісня була не страшна

То гарчало мале ведмежа

І спитав гном:

“ Де мама твоя ?“

І знов почулась пісня сумна

Придивився , другий прохід завалило

Та гном мовив сміливо

“ Я допоможу тобі, надія ще є!“

І згадав гном одне заклинання своє

Забурмотів і іскри злетіли,

І прохід від каміння звільнили

Вийшла велика ведмедиця до них

Ведмежа треться коло її ніг

Ведмедиця вдячно ричить

A гном до дому уже спішить…

ВРЯТОВАНЕ ДИТИНЧА КАЖАНІВ

У небі різдвяна зірка сяє

На землю сніг тихо спадає

Серед кущів

Багато слідів

До печер і нірок ведуть

Затишок сімʼї

Чи не у цьому свят суть?

Та лиш гном на небо не спогляда

Бо гном біжить

Він на допомогу спішить…

В Святвечір він гуляв

Та не буває тиші в лісі він знав

І справді писк він почув

Тонкий такий , ледь чутний  був

Ви б не почули його просто так

Але наш гном справжній мастак

Чує навіть шепіт мурах

Знає коли нещасне звірятко сковує страх

І одразу на допомогу спішить

Без нього у лісі тяжко було б житть

Страж він добробуту

Радість  несе в кожну нору

Тішить пухнасту дітвору

Батьків заспокоїть

Маляток спати вкладе

А коли заплющиш очі тихо додому піде

І зараз він на допомогу поспішав

Хтось на порятунок уже чекав

Темно у лісі

Страшно іти

Та з ліхтарем глянувши в очі

Самій тітонці Ночі

Уперед він ступав

„Хто ж тут кричав?!”

Він запитав

На галявині кажани літали

І унизу щось шукали

„ Пане Гном поспішіть !

Знайти доню нам допоможіть!“

І гном знову біжить

„ Вчились літати ми

Кажанюра впала в кущі

Що робити не знаєм

Вже годину літаєм

Там яма в низу

Темна , страшна

Певно велика глибина

І підлетіти ніяк

Колючий виріс будяк“

Не веселі новини принесли кажани

Та невині в цьому вони

Біда всюди чекає

Як доля поверне ніхто не знає

Та надія є

Скаже лиш гном заклинання своє

Біль щезає

Страх відступає

А спокій як перина, ніжно огортає

Про щастя ж доля подбає

Зірки сяють

Руки в рукавицях палають

Це заклинаня вони знають

Теплим світлом будяки зігрівають

„ Малятко, чуєш мене?

Виходь з печери і біда мине!

Не бійся будяків, вони не страшні

Вилізеш , як і впала, повір мені“

Кажанюра угору погляда

Не така жахлива її біда

Рослини в світлі не такі страшні

Крильця ж в неї цілі, міцні

Тож уперед до світла

Зможе вона усе!

Сміливих доля береже!

Крильцями змахнула

І вже вгорі

І ще раз

Так здолала вона чагарники

І вже батьки в обіймах стискають

Темні оченята рятівника шукають

Та він вже іде лиш гукнув до сімʼї

„ Щастя бажаю без біди!“

І гном поспішає

Дома його дружина чекає

З ведмедями кутю зʼїдять

І далі будуть пригоди шукать…

Зірка в небі сяє

Радістю, любовʼю усіх зігріває

Сніг падає на вікно

Адже скоро Різдво!