Марічка полізла до шафи. Вона хотіла знайти там пасхальне яйце. Щоправда, свято тільки завтра, але раптом вже є!

Шафа була величезна, старовинна. Марічка побачила перш за все багато речей. Вона стала пробиратися крізь них і раптом почула:

– Ти бачиш, куди йдеш?! Моя кінцівка!!!

Голос був писклявий та сердитий. Дівчинка злякалася, але й зацікавилась:

– Хто тут? Що ти робиш у нашій шафі?

– Я містер Кріс. Я мешкаю тут більш як сто років. Бачив багато діточок, але ж ніхто з них не віддавив мені лапу!

– То в тебе лапи? Ти тваринка. Чому я тебе не бачу?

– Тому що тут темно. Йди за мною на світло.

Марічка побачила: щось мерехтить в глибині шафи крізь дверцята. Вони були доволі вузенькі, але дівчинка теж була невеличка, тому протиснулась крізь них. На неї чекало здивування – за дверцятами виявилось величезне приміщення. Поряд з нею стояв маленький білий кролик.

– Ти дуже милий, Крісе, – зауважила Марічка.

– Я знаю, – не дуже чемно відповів Кріс. – Це наша майстерня.

Марічка озирнулася навкруги й побачила, що у приміщенні багато інших кроликів. Вони завмерли, наче статуетки, на своїх місцях. Це було дивно, але вони стояли один на одному біля великого яйця. І тільки той кролик, що стояв на самому верху, тримав у лапці пензлик. За мить вся ця піраміда розвалилась, і всі кролики поховалися хто куди. Лише один наважився підійти до Марічки.

– Привіт. Я Пайсвер, – доволі сором’язливо промовив він.

Його хутро було світло-коричневим, а крихітний носик – ніжно-рожевим.

– Я Марічка, – відповіла дівчинка. – Приємно познайомитись, Пайсвере! Ти дуже симпатичний.

– Дякую тобі, гарненька дівчинка Марічко.

У цю мить й інші кролики почали наближатися до Марічки та розглядати її.

– Ти така висока! – казали вони.

Пайсвер теж це зауважив і сказав:

– Нам не завадить твоя допомога! Нам важко діставатися до верхівки кожного яйця.

Кріс заперечив:

– Може, вона не вміє малювати! Тільки зіпсує нам і фарби, і яйця.

Марічка образилась і заявила:

– Я взагалі-то добре малюю, бо відвідую образотворчу студію не перший рік.

– Ну добре, добре, – примирився  з нею Кріс.

Кролики викотили наступне яйце, встановили його посередині приміщення. Між собою домовились, що на верхівці яйця Марічка буде малювати сонце. Пайсвер сказав, що всі інші будуть малювати візерунки по колу. Робота закипіла. Дівчинці було складно втримати дуже маленькі пензлики, тому вона почала малювати пальцем. До того ж весь час вона мала дивитися під ноги, щоб раптом не наступити на когось із зайців, котрі бігали навколо яйця зі своїми пензликами.

Коли все було зроблено, Марічка попрощалася з кроликами й знов протислася крізь дверцята до знайомої шафи.

Наступного дня було Свято Воскресіння. Дівчинка разом з друзями шукала пасхальні яйця і дуже зраділа, коли на одному побачила сонце.

Ввечері Марічка вирішила навідати своїх нових знайомих кроликів. Вона цього разу взяла ліхтар і пролізла у глибину шафи. Вона побачила знайомі дверцята. Вони були просто намальовані! Але на них був папірець з об’явою: “Майстерня зачинена до наступного року!”