Пахло весною – підсніжниками, теплом та свіжими булочками з маком. Зоряна вже знала, які смаки та пахощі вона буде додавати в атмосферу своєї кімнати, змінюючи зимову холодну тему за допомогою улюбленої скент-лампи. Біля її ніг муркотів кіт Юпітер, обтираючись своєю бузковою шерстю об Зорянин костюм, ніби нагадуючи, що час невпинно йшов до обіду, тобто часу, коли дівчина з котом сідала у переповнену літаючу маршрутку №4 і плавно переміщалися до розгарячілого центру міста. В цю годину люди часто виходили на прогулянки в підводний район, тримаючи в руках запашні булочки чи сік зі смаком свого настрою.

Вони зі своїм улюбленцем теж обожнювали цей мінливий напій, який був популярним та надзвичайно смачним (або ні, якщо ви сьогодні дуже роздратовані). Але сьогодні Зоряна не хотіла ховатися в натовпі людей. Хотілося зазирнути в район зі старими вуличками, що зберегли свій вигляд ще з давніх часів і охолодитися пляшкою квасу та свіжоспеченим хлібом зі старої духовки 2024 року (який раритет!) баби Лізи.

В темній квартирі з дивними штукенціями та ще дивнішою бабою Лізою завжди були раді гостям, особливо якщо вони розкажуть новини міста та покажуть, як користуватися новим пристроєм для створення персонального плейліста. Стара жінка залюбки поринала у своє минуле, паралельно замішуючи тісто на хліб та погладжуючи Юпітера, який точно був її улюбленцем (старенька ніяк не могла надивитися на бузковий колір котячої шерсті). Вона, таємничо посміхаючись, розповідала про життя до літаючих машин та підводних районів Азовського моря; про паперові книги, які зараз – дивина. Лякала моторошними історіями про війну та окупацію, але завжди завершувала розмову чимось щасливим, ніби додавала цукру до гіркого чаю.

Минуле стикалося з майбутнім. Бабуся Ліза і Зоряна. Дві різні людини в одному місті, котрі діляться досвідом та думками. Це неможливо було змінити, бо нові технології розвивалися з швидкістю світла, змінюючи все навкруги, витісняючи застаріле й вже незручне. Не дивно що кожні п’ять років навколишній світ перетворювався на кращу версію себе, а люди пристосовувалися до нового способу життя, крокуючи в ногу з часом. Відкриваються нові можливості, такі як подорожі по всій галактиці, персоналізовані костюми, «розумні» будинки та багато іншого. Те, що такі люди, як баба Ліза не могли уявити – зараз ставало реальністю.

Зоряна мало що розуміла з хаотичних розповідей баби Лізи, але одне точно зрозуміла: коли вже вона буде сивою, з зморшками в кутиках очей, то буде також сидіти в оточені привидів минулого та розповідати шокованим дітям про чудеса свого покоління. А можливо винайдуть еліксир від старості й вона буде все життя подорожувати галактикою разом з Юпітером. Напише книгу про пригоди, збираючи на сторінки срібні спогади та створюючи нове яскраве майбутнє.

Але зараз дівчина просто насолоджувалась солоним бердянським повітрям, бабиним квасом та прогулянками до морського світу, де її завжди чекають таємниці та нові пригоди.