1 розділ. Легенда про народження всезагальної магії

Існує легенда на теренах світу, що пройшла найбільшу розв’язку в Україні. Легенда полягає в тому, що кожні сто років у однієї випадкової людини з кожної країни в різний час з’являється магія, яку можна використати лише на одне диво. І ось, в невідомий нікому рік двадцять першого сторіччя, людині невідомого віку, гендеру, місця народження та роду діяльності, дісталася магія. Народом прийнято називати невідомого просто: Саша і використовувати займенники «вони\їх». Саша вирішили, що слушною ідеєю буде зробити оголошення во всіх ЗМІ, про те, що кожен бажаючий може успадкувати їхню магію. Бажаючих прийшло так багато й вони вирішили, що безмежну магію варто спробувати поділити один раз на всіх.

Задля того, щоб адаптувати життя під нові умови, прийшлося працювати багато років, бо немагічні люди не могли пристосуватися. Багато, хто поїхав за кордон. Тому уклали законопроект, де кожна людина, що має магію, віддає по крупицю в магічний накопичувач, щоб з часом кожен міг чаклувати. І так, чаклунство стало основною побуту. Людей, що не брали силу, досі залишалося багато, але ніхто не примушував їх ні до чого. Хтось з них зміг продовжити жити повноцінно, а хтось ні. Звісно, це допомогло Україні стрімко піднятися в світовому рейтингу. Протягом років немало політичних партнерів, з якими укладалися угоди, також отримували частку магії й помалу починали розвивати власні країни.

Після великого успіху України, люди з інших країн також забажали всезагальної магічності для своєї батьківщини. Їхні справжні особистості ніхто не знав, тому в кожній культурі з’явилися імена для своїх героїв. Світ прогресував, кожен мав право вибору з настанням повноліття, не дивлячись на те, що без чаклунства побудувати комфортне життя складно.

Ніхто не очікував, що з’явиться продовження легенди, головної фігурою якої стане загадкові Клемен, невідомого походження та статі. Клемен вирішили, що безглуздо залишатися людьми в світі чаклунів, тому наклали могутнє прокляття на весь світ, яке містило таку суть: «Кожен, хто відмовляється брати магію з настанням повноліття, перетвориться на жалюгідну істоту, що жити не зможе без немагічної крові».

Так з’явилися вампіри, а з ними й трупи дітей, що до повноліття єдині залишалися справжніми людьми; вбиті через ксенофобію як вампіри, так і чаклуни; смерті у в’язницях, бо кровопивці вмирали з голоду; смерті через спробу з’їсти кров мага, яка їх просто труїла. З вампірами з’явилися й загони, що боролися з ними. Кровопивці стали ховатися.

2 розділ. Голод

Незграбна худорлява постать молодого парубка мало не перечепилася через чергову гілку. Вилаявшись, парубок усівся на пеньок і підняв голову до місяця, що освічував не тільки його скляні зелені очі, скуйовджене біляве волосся та бліду шкіру, усипану подряпинами та синцями, а й ліс навколо. Ліс той мав назву «Рудий», бо взяв на себе більшу частину радіації після вибуху на Чорнобильській АЕС, але у сьогоденні його називали так не через небезпеку, а тому що після зцілення найвидатнішими знахарями, йому надали здібність переливатися червоними, помаранчевими та жовтими кольорами, зробивши повністю екологічним.

Семен, так звали парубка, голодував п’ятий день, але зовсім скоро це мало закінчитися. Він знав, що дівча живе десь у глибині лісу. Потрібно лише взяти себе в руки і йти. Семен встав і попрямував далі. Скільки би разів він не падав, підіймався. Дійшов до призначеної цілі. Світло вимкнено, господарі, мабуть, вже сплять. Головне не переплутати кімнату дівчини з кімнатою батьків.

Кімната дівчини знаходилася в маленькій прибудові. Туди вів запасний вихід зі скляними дверима. Семен десь всередині свідомості усвідомлював, що треба бути обережним, завжди перевіряти, чи не двері наділені додатковими магічним захистом, але голод затуманював розум. Він ніколи не голодував так довго. До того ж, двері були відчиненні.

Скло, яке покривало двері раптом стало еластичним і, прийнявши форму великого кулаку, ударило вампіра в груди. Останнє, що почув Семен перед тим як знепритомніти, крик дівчини, кроки та сигналізацію.

3 розділ. Нелегка доля — не означає кінець!

У вуха, немов запхали телевізора, увімкнули на неробочому каналі та поставили на повну гучність. У голові хитало, ніби до цього Семен катався на самій швидкій американській горці у світі, руки сковували залізяки, ноги не діставали до підлоги, а живіт зрадницькі урчав. Аж раптом він відчув найкращий запах, який тільки можна побажати. Свіжа пахуча кров неповнолітньої дівчини. Очі поволі відкрилися, а тіло сіпнулося вперед, щоб ближче підібратися до жаданого.

— Василино, обережно!

Семен побачив перед собою високу дівчину в чорному з коротким синім волоссям та зеленими очима. В руках у неї скляна пляшечка з червоною рідиною. Так ось звідки запах! Неподалік стояв м’язистий чолов’яга. Семен одразу зрозумів, що це батько Василини, коли побачив наскільки вони віддалено схожі, а також впізнав у ньому одного з охотників на вампірів — Ігоря Сонячного.

— Отакої! Ти або дуже голодний, або моя кров дуже смачно пахне, або все одразу, — Василина доброзичливо засміялася. — Якщо назвешся, вислухаєш і погодишся на наші умови, то я тебе нагодую та відпущу. Згода?

Семен кивнув і назвав своє ім’я, приготувавшись до розповіді, але в розмову втрутився Ігор.

— Василино, зовсім не обов’язково залучати вам…

— Вампіри не винні, що прокляття зробило їх такими. Якщо ми хочемо змінити цей світ, ми повинні боротися разом і побудувати довіру між одне одним. Подивися! — Василина вказала на обличчя Семена. — Він не набагато від мене. Семену, скільки тобі рочків? Розкажеш нам як ти став вампіром?

— Д-дев’ятнадцять, — слабо відповів вампір. — Р-рік тому я відмовився в-від м-магії, б-бо х-хотів н-насолити б-батькам. Це так глупо! Т-тепер я злодій і мене розшукують, — він винувато опустив очі. — Клянуся, я нікого не вбивав, я брав потрошки й втікав. Але цього разу я був такий голодний, б-бо не зміг поїсти до цього.

— Певно, це тебе мій товариш Олег переслідував два дні, — серйозно озвався Ігор. — Василино, я йому не довіряю. На моїй пам’яті купа таких молодиків як він виправдовувалися, а насправді…

— Татку, я впевнена, що Семен інший. Він звучить дуже щиро! Семене, нумо так: Я, ти, наша команда, Чорнобильський музей імені Саші, знахідка таємних знань, руйнування прокляття й потрошечки смачної крові з цієї пляшечки кожного дня. Згода?

— Завжди! Ви точно впевнені, що таємні знання знаходяться там? Музеї Саші розкинуті по всьому світу. Да й взагалі —  це може виявитися міфом!

— Маги ще задовго до нашого з тобою народження випробували різні місця, розробляючи ефективне закляття пошуку. Ми маємо спробувати!

Вагаючись з секунду, Семен кивнув.

4 розділ. Чорнобильський музей імені Саші

Музей знаходився на території колишньої атомної станції. Він був будівлею у формі нерівної фортеці з чотирьох кубів, зроблена з міцного чорного скла, що ввечері та вночі завжди світилася жовто-блакитними кольорами. Від колишньої безлюдності та таємності цієї місцевості не лишилося ні сліду.

На місію вирушили вночі. Охоронців разом з декотрими їхніми товаришами взявся відволікати Ігор, а інші, завдяки високим деревам навколо, через вікна влізли всередину, попутно допомагаючи одне одному. Семен шкодував, що не мав тієї супер-сили, яку приписували вампірам у стародавньому кіно та книжках. Він нічим не відрізнявся від середньостатистичного худорлявого хлопця. Більш того, Семен не мав того казкового безсмертя, бо жодна чиста магія чи прокляття не могло зробити нікого безсмертним. Вампіром його робила лише жага крові. Тому як і будь-яка слабка особистість, Семен страшенно боявся і старався триматися ближче до сміливої й активної Василини, яка якщо боялася, то очевидно ховалася за жартами та сміхом. Також він тримався її, бо бачив як інші товариші, особливо дорослі, ставляться до вампіра в команді.

Стіни музею зсередини також відлунювали голограмою, що зовсім не тьмяніла через яскраве світло місяця. Голограми зображували кадри з документальних фільмів про Чорнобильську катастрофу, історії створення міст Прип’яті та Чорнобиля, їхнє відновлення, знешкодження Рудого лісу, а також легенді про Сашу та Клемен.

Папери мали знаходитися в закритій кімнаті архівів. Знайти її вдалося не одразу, а потрапити тим паче. Двері, до яких випадково доторкнувся Семен, раптом отримали здоровенну ротяку, якою виплюнула ціле море порожніх паперів. Революціонери почали тонути, не в силах вибратися. Тільки Василина та декілька дорослих магів насилу змогли пірнути всередину, підхопивши Семена, який умудрився вхопитися за краї ротяки живих дверей.

— М-да, Семенчику, щось ти зовсім недооцінюєш небезпеку дверей, — Василина виплюнула папірець, який випадково залетів у її рота.

—  Я-я, ненавмисно! — винувато відізвався вампір. — Васю, а ви хоч знаєте як ті папери виглядають? Їх же тут ціла купа!

Цілковита правда: навколо літали цілі теки, обв’язані мотузками, які спілкувалися між собою, пили з маленьких чашечок, грали в квача, розмовляли на філософські теми й це тільки маленька частина їхніх справ. На щастя, живі документи зовсім не звертали уваги на чужинців.

Крізь стіни чутно звуки боротьби. Охорона спохватилася, а значить невдовзі приїдуть і поліція.

Озирнувшись, Василина схопилася за драбину, яка самостійно вміла кататися по підлозі та літати. Інші зробили теж саме. Команжа швидко пірнала з місця на місця, намагаючись почути зачіпки серед їхніх розмов і серед криків та кроків, що наближалися. Семен молився, щоб охоронців атакували агресивні двері, хоча й розумів, що вони мають знати як обійти закляття.

— Васю, от я не розумію, якщо влада дійсно знає, що тут заховані знання Саші, то чому вона просто не спробує зняти прокляття? — поцікавився вголос Семен, зловивши чергову папку, яка розповідала незручну правду про посиденьки меру Прип’яті з президентом сто п’ятдесят років тому.

— Тому що вигідно керувати безправними, які можуть принести користі держави! — Василина мало не навернулася зі сходів, коли відпускала теку, що повідала їй про спробу російських військових окупувати Чорнобильську АЕС під час війни. — Мені здається, що це всесвітній зговір!

— А раптом вони просто не змогли їх розшифрувати або це просто небезпечно? Ти впевнена, що якщо влада не змогла, то ми змо?..

Двері розкрилися. Всередину вбігли вартові. Семен встигнув побачити, що навали паперів, що залишилися ззовні, зникла й замість них сиділи зв’язані товариші, серед яких був і Ігор. Охоронці схопилися за драбини й полетіли нагору за іншими правопорушниками, які розбіглися хто куди. Василина та Семен дали газу й полетіли в глибину коридору. Невідома тека, що з захопленням читала газету влетіла в обличчя Семена, через що, той стрімко полетів униз і повалив Василину. Останнє, що вони пам’ятали була пітьма й приглушені голоси.

5 розділ. Знахідка

Василина трясла Семена за плечі й гукала по імені. Він насилу відкрив очі та підвівся. Навколо булі цілі купи абсолютно неживих тек, старі драбини стояли смирно, більш того, стояли справжні книжкові шафи, повністю наповнені документами. Під своїм сідницями Семен відчув наполегливі рухи. Він дістав звідти папку, що безсило промовляла:

— Паери… ші розділені н етири ини в немгичму відділі. Коен шмток є на на верхих поличках.

Василина та Семен напружилися й послухали папку декілька разів. Нарешті хлопець обережно відпустив теку, яка впала. Василина обережно пригорнула її до себе та погладила. Семен не зміг стримати усмішки й сказав:

— Якщо я зрозумів цю крихітку правильно, то ми на правильному шляху. Це походу і є немагічний відділ. А шукати треба на верхніх поличках. Напевно, вона мала на увазі: на самих верхніх.

— От тільки є перешкода в вигляді короткуватої драбини. Ми можемо не дістати. Ти з виду легенький та щуплий, тому можеш спробувати сісти на мої плечі й пошукати.

— По-перше, я віддавлю тобі плечі, по-друге ми впадемо, бо драбина нас не витримає. Невпевнений, але ми можемо спробувати поставити документи, загорнуті в міцний картон гіркою, поставити туди драбини, а потім я спробую тебе якось підсадити й ти користуючись перевагою роста.

Василина без слів взяла цілий стос папок, склала в рівну гірку й поклала під ноги, потім зробила так ще декілька разів. Семен примудрився знайти мотузку й перев’язати їх, щоб не розсипалися. Спільними зусиллями, вдалося відправити Василину на саму гору. Семен тим часом марно намагався оживити теку, щоб та допомагала товаришці шукати, але та демонстративно захропіла. Дівчина не витримала й розсміялася, мало не впавши зі сходів. Семен намагався лазити по поличках, до яких діставав. Робив собі підставки з інших документів, але марно. Аж раптом Вася крикнула йому: «Лови!». Семен швидко спіймав теку одиницею на обкладинці. З часом всі номерні теки були у нього в руках. Виникли нові проблеми: покинути архів, не потрапивши на очі охороні, якимось невідомим чином зв’язатися з людьми, які зуміли втекти, якщо такі були, а ще: Семен проголодався, а Василина втратила колбу з кров’ю під час втечі. Тому щоб відволіктися, хлопець почав кусати живу теку, яка пищала, немов її різали. Ну хоч двері назовні дозволяли легко вийти через них, на відміну від входу.

6 розділ. Розгадка

На щастя, ще троє товаришів: молода чаклунка — Ася, її неповнолітній брат — Павлик та дядько Василини — Панас, змогли утекти від вартових. Василину та Семена вони знайшли на околиці Рудого лісу й сховалися у саму глибину, але подалі від дому Сонячних, бо як виявилося, там проводили обшук, а також у домах інших революціонерів. Тепер вони розшукувані вороги номер один, а над пійманими невдовзі найсуворіший суд. Нещодавно ще не конфліктні, наші герої, постійно сварилися, бо Семен казав, що все марно, адже знайдені теки не відкривалися. Василина кричала на нього й паралельно з цим злісно виривала живу теку, яку Семен примудрився притягнути з собою й гризти, коли невроз і голод починали докучати. Одного разу вампір її укусив так, що зробив дірку. Звідти вийшов довгий блакитний промінчик, привернувши увагу інших. Семен як закляклий зробив стільки дірок, щоб за підсумками течка розірвалася. Звідти винирнула голограма у вигляді постаті в каптурі, яка розповідала детальні інструкції того, як знайти всі чотири фрагменти закляття, але як скористатися ним не повідала.

— А може… — почав Семен, задивляючись на папки.

— Ні! — різко заперечила Василина, закривши їх собою. — Надто ризиковано! На кануні життя надто багатьох людей. Ці теки відрізняються від живої!

— А раптом вони теж живі, просто запечатані закляттям! — заперечив Семен. — Їх треба спробувати знищити! Вась, ти же сама казала мені, що треба бути сміливим, іти напролом, а як татка зловили, то одразу думка помінялася.

— Да я тебе зараз!..

— Дітки, заспокойтеся! — втрутився Панас. — Ми можемо зробити копію закляття. Дівчатка, ви з Семеном підете нищити листівки, а ми з Павликом будемо розгадувати далі. Якщо це могутня магія, то листівки не знищити так просто!

Семен кусав кожну з тек в різних порядках і стопкою, але за підсумками мало не залишився без зубів. Ася намагалася викликати магічний вогонь, але тільки опалила руки. Василина топталася по теках. Вони й в ріку їх опускали, але нічого не допомагало. У Панас з Павликом також не було результатів. Революціонери зовсім зажурилися, аж раптом Василина знов стала веселою як ні в чому не бувало й повела їх у невідомому напрямі. Семен під час дороги декілька разів покрутив у скроні.

Василина зупинилася біля великого червоного дубу, що був найбільшим деревом у лісі. Вона запропонувала закопати кожну теку під деревом по часовому колу й дочекатися повного місяця, що мав з’явитися на небі сьогодні.

Північ. Місяць своїм світлом накрив дуб. Місця де закопані теки засвітилися золотим сяйвом. Кожна постать в каптурі з теки розповідала свою інструкцію по черзі. Маги запалили дерево й зачитали закляття, що віддалено нагадувало латинську мову. Сталося небачене: дерево повністю зникло, наче його й не було, постаті в каптурі розчинилися, а Панас з Асею пали замертво. Василина впала на коліна до дядька та розплакалася, Павлик у відчаї намагався зробити сестрі штучне дихання, а Семен промовив уголос те, чому спочатку не повірив:

— Прокляття зникло.    

7 розділ. Революція

Панас та Ася далеко не перші жертви боротьби. Багато як і клемівців, так і революціонерів загинули або були поранені. Хаос настав по всьому світу. Надію втрачали обидві сторони, але билися до останнього, допоки борці за право вибору не побідили. Світ проходив довготривалу адаптацію, але нарешті прийняв зменшення магії у своєму коді.

Семен зміг розшукати батьків та приміритися з ними. Його життя налагодилося. Він став студентом ботаніки як завжди мріяв. Василина спромоглася вивільнити батька, а пізніше стати відомою громадською активісткою. Наші герої продовжили підтримувати зв’язок і стали найкращими друзями.

Кожен знайшов свій дім, кожен зробив свій вибір.