Частина 1. Світ у розколі 

 У світі, де магія руйнує саму реальність, двоє чоловіків ведуть війну за трон. Один із них — Вільям, жорстокий узурпатор, який піднявся з низів завдяки своїй страшній магії. Інший — Річард, молодий ідеаліст, законний спадкоємець, який не володіє магією, але має підтримку ельфів.  Магічний Двірець, древній центр сили, приховує таємницю, що може змінити долю світу — палицю, яка дарує абсолютну владу. Той, хто її здобуде, стане господарем усього. Але лише одна людина здатна її знищити — Марк, колишній король, якого змусив зректися трону його власний брат, Гебр. Світ у вогні громадянської війни. Вільям використовує свою магію, щоб захопити владу, а Річард, не знаючи свого справжнього походження, бореться за те, що належить йому за правом. Але в цій боротьбі є ще одна жертва — Лорен, мати Річарда, яку Гебр колись відібрав у Марка і все життя тримає в ув’язненні. Вона не знає, що її син живий і веде війну за трон.  Ельфи, розділені між двома сторонами, не мають вибору — їхні сім’ї можуть бути знищені в будь-яку мить. Вони ведуть свою гру, підтримуючи то одного, то іншого, намагаючись вижити у світі, що балансує на межі загибелі.  Але у цій темряві ще є надія. Бабуся Річарда, сильна чаклунка, живе серед ельфів і знає правду. Вона має знайти свого онука і допомогти йому здобути трон. І якщо їй це вдасться — Річард дізнається правду про своє походження, а Марк зможе відновити справедливість.  Проте вибір не такий простий. Якщо Річард посяде трон, Вільям знищить усе людство. Але якщо Річард заволодіє магією — він знищить Вільяма. 

Війна починається…

Частина 2. Війна за трон

Річард ішов через поле битви, де ще догорали залишки вчорашньої сутички. Він дивився на спустошену землю, де лежали полеглі — воїни, що билися за нього, і ті, хто служив Вільяму. Йому було боляче дивитися на їхні обличчя, застиглі у смертній муці, але він знав — відступати не можна.

Його армія складалася з людей, які вірять у справедливість, і ельфів, розділених між обома сторонами. Він не знав, кому можна довіряти повністю — війна змушувала навіть найчесніших ухилятися від удару або переходити на бік сильнішого. Але він мав і союзників, яких не чекав: стара чаклунка, що знала його походження, розповіла йому правду.

— Ти син Марка і Лорен, — сказала вона, коли вони вперше зустрілися. — Гебр забрав у тебе матір і трон. Тепер твій вибір — відвоювати його або загинути.

Річардові було важко повірити в це. Він не знав, що його мати жива, що вона страждає від рук Гебра. Але коли він почув, що Вільям також знає про Лорен і знущається з неї разом із батьком, його серце охопила лють. Трон більше не був просто символом влади — він означав шанс врятувати матір і знищити тих, хто зробив її життя пеклом.

Тим часом Вільям готувався до вирішального удару. Його магія руйнувала саму реальність, і кожна битва, яку він вигравав, залишала після себе знівечену землю, де нічого не могло жити. Він знав, що його сила страшна, але не збирався зупинятися.

— Якщо Річард сяде на трон, я зітру людство з лиця землі, — сказав він Гебру. — Якщо ж він отримає магію, то знищить мене. Тому я не залишу йому вибору.

Але він не знав про силу, що ховалася у стінах Магічного Двору — палицю, яка могла дати абсолютну владу. Вільям мріяв заволодіти нею, Гебр теж прагнув її, але лише Марк міг її знищити. І він був готовий це зробити — якщо Гебр поверне йому Лорен.

Вони всі були у пастці цієї гри. Вибір, який зробить Річард, визначить долю всього світу.

Частина 3. Остання битва

Магічний Двірець тремтів від ударів заклять. Над його вежами вирував буревій темної магії, що виходила з рук Вільяма. Він стояв у центрі зали, де колись вершили долі королів, і з усмішкою спостерігав, як його супротивники наближаються.

Річард прорвався всередину разом зі своїми воїнами. Він уже не був просто ідеалістом, що мріяв про трон — тепер він був спадкоємцем, що готовий боротися за своє право. Його меч блищав у руці, але він знав, що проти сили Вільяма сталі недостатньо.

— Ти не виграєш, — холодно промовив Річард.

— Це ти так думаєш, — відповів Вільям і здійняв руки, випускаючи хвилю руйнівної енергії.

Стеля розкололася, шматки каміння впали додолу, але Річард встиг ухилитися. Його воїни розбіглися, намагаючись знайти укриття. Магія Вільяма була жахливою, але вона з’їдала його самого — на його руках вже виднілися чорні тріщини, ніби його тіло розпадалося.

Та раптом сталося несподіване — двері в дальньому кінці зали відчинилися, і до них ступив Марк. В його руках була та сама палиця — ключ до абсолютної влади.

— Ні! — закричав Гебр, що стояв поряд із сином. Він знав, що якщо Марк знищить палицю, то і його не стане.

— Я повертаю своє, брате, — відповів Марк і з силою розбив палицю об кам’яну підлогу.

Гебер намагався утриматися, але його тіло розпадалося разом із силою, яка пов’язувала його з палицею. Його останній крик розчинився у вирі магічного шторму.

Вільям кинувся вперед, намагаючись схопити хоч уламок сили, яка ще залишалася, але було запізно. Його власна темрява пожирала його. Його руки вкрилися тріщинами, темна магія, що зробила його сильним, тепер знищувала його самого.

— Ні… Я не можу… я не програю! — заволав він, але його голос загубився у гулкій порожнечі.

З останнім ударом вибухової хвилі Магічний Двірець здригнувся і затих.

Гебра більше не було. Вільям впав на коліна, його очі наповнилися жахом, а потім згасли. Він більше не дихав.

Річард повільно опустив меч. Все було закінчено.

Частина 4. Кінець узурпаторів

Магічний Двірець здригнувся, коли палиця розлетілася на сотні уламків. Потоки енергії вирвалися з неї, спалюючи все на своєму шляху. Вільям і Гебр закричали, охоплені силою, яку більше не могли контролювати.

Гебр упав на коліна, його тіло почало розчинятися в повітрі, ніби його ніколи не існувало. Він тягнув руки до Марка, намагаючись щось сказати, але голосу вже не було. Його очі сповнились жахом, перш ніж він зник назавжди.

Вільям теж не міг утекти. Його магія більше не захищала його — навпаки, вона почала пожирати його зсередини. Його тіло розтріскувалося, а його крики розносилися по всьому палацу. В останній момент він намагався схопити Річарда, бажаючи забрати його з собою, але все, що він зміг зробити — це безсило впасти на землю.

Магія зникла. Двірець замовк.

Річард важко дихав, спостерігаючи, як світ змінюється. Все було скінчено. Узурпатори зникли, і тепер трон належав йому.

Частина 5. Новий король

Наступного дня всі раси святкували. Ельфи повернулися до своїх сімей, люди більше не боялися гніву магів, і весь світ, здавалось, нарешті отримав довгоочікуваний спокій.

Річард був коронований. Він сидів на троні, дивлячись у натовп, що радів його перемозі. Його дідусь і бабуся стояли поруч, підтримуючи його, але його серце було важким.

Лорен, його мати, померла наступного дня після коронації. Всі знущання, всі роки болю забрали її життя. Вона не побачила, як її син став королем, але вона знала, що він переміг.

Річард стояв біля її могили, коли всі святкували. Його серце стискалося від болю.

— Я клянуся, що більше ніколи не дозволю злу захопити цей світ, — прошепотів він.

Він став мудрим і справедливим королем. Він пам’ятав свою матір і завжди шанував її пам’ять.

І світ більше не знав війни.