Казка

На великій, Богом даній землі, є країна: прекрасна, як квітка, єдина, як сонце, вільна, як птиця. У ній «хатки біленькі виглядають, мов діти в сорочках». Жителі мають добрі серця, люблять співати пісні, випікати духмяний хліб, поважають звичаї та традиції. На захисті цього краю служить пес Патрон та його друзі: кішка Джавеліна та їжачок Дрон.

Ось одного разу завітав бридкий і нестерпний лис Вибух. Погляд мав злий, колючий, що аж у серці холонуло. І вирішив він занапастити цей край. «Чуєте, я тут все підірву, знищу, потрощу, зламаю. Як же я люблю руйнувати!» – лементував Вибух.

«І смеркає, і світає, день Божий минає…», – почав своє лиходійне чаклування лис. Ураз небо потемнішало, грім ударив і засяяла блискавка. Настала суцільна темрява. Сум, біль запанував у кожній оселі. Мешканці, мов сироти, мовчки похилилися. Здригнулася земля, залунали церковні дзвони, які сповістили про велику біду. Пес Патрон з друзями зрозуміли, що час рятувати рідну країну, ставати на захист свого народу.

«Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!» – вигукнули друзі, рятуючи свій край. Кішка Джавеліна своєю чудодійною силою розганяла темні хмари, їжачок Дрон – смуток і біль, а пес Патрон знищував зло. І сталося диво: завдяки єдності друзів все лиходійне почало бумерангом повертатися лисові. Від цього він став надуватися і врешті-решт сам вибухнув.

І засяяло яскраве сонце над прекрасною та вільною країною. Мешканці милуються безкрайнім небосхилом, співають чарівних пісень, даруючи свою безмежну любов та доброту.

І залунала на всі округи: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… От де, люде, наша слава. Слава України!»