Глава 1. Блакитне молоко

Зіп прокинувся, порухав антенками та згадав, що знов не купив вчора молока. Він засумував від думки, що треба не тільки вставати, а ще йти до крамниці. Зіп висунув зелену лапу з-під ковдри: у гуртожитку було доволі прохолодно. Але нічого не поробиш – пішов до ванної кімнати. Дивлячись у дзеркало, він потер лапами морду і причесав вуса. Настрій трохи покращився, бо Зіпові здалося, що його хутро сьогодні особливо виблискує. Воно було схоже на смарагд чистої води. Кіт вийшов з гуртожитку, перейшов дорогу та опинився біля крамниці. Але що це коїться всередині? Біля каси величезна черга! Він здивувався, але все ж таки рушив до полиць з молочними продуктами. На порожніх полицях залишилася тільки одна пляшка коштовного блакитного молока. До неї наближався інший кіт. Зіп прискорився, і вони одночасно вхопили ту пляшку.

Зіп тягнув її до себе, але незнайомець тримав її міцно.

– Віддай! Я доторкнувся до неї перший! – ворушив антенками Зіп.

– Ні, я наближався до неї поперед тебе! – сердито рухав своїми антенами незнайомець.

Кожен продовжував тягнути жаданий продукт до себе – не дивно, що пляшка вислизнула і впала. На підлозі розтеклася  доволі велика блакитна калюжа.

– Ну ось тобі! І що тепер робити?!

Питання було риторичним, адже молока вже не було. Зіп зітхнув і констатував:

– Понеділок… Усі прийшли за молоком. Не дивно, що його немає.

Він був засмучений, тому плентався додому, ледве пересуваючи лапи. У кишені дзеленчав телефон. На екрані висвітився портрет матусі.

– З днем народження, синку, – радісно рухались на голові мами антенки.

– А й справді! Сьогодні ж мій день народження! Дякую, мамо.

Але поганий настрій переважав, Зіп подумав, що ніхто його не привітав, окрім батьків. Зіп знов перейшов дорогу і – ось дивина! – біля дверей знов натовп. Начебто усі, що стояли біля каси, тепер опинилася тут. І всі коти тримали лапи за спиною. Коли Зіп наблизився – вони радісно замахали приладами на голові. Нагору полетіли різнобарвні кульки. Разом з ними догори летів настрій Зіпа. Серед подарунків були торт і  пляшки молока з різними смаками. У тому числі було іншопланетне молоко синього кольору. Зіп одразу згадав незнайомця з крамниці. Він кинув погляд на дорогу  і побачив того самого кота. Іменинник помахав незнайомцю, запрошуючи до сніданку.

Він не очікував такого запрошення, але зрадів і направився до Зіпа.

– Привіт! Не залишишся голодним…  Як тебе звати?

– І тобі привіт. Дякую. Мене звати Рік. А тебе?

– Я Зіп. Приємно познайомитись! – пошуткував Зіп, пригадуючи їхню бійку за молоко. – Звідки в тебе два хвости? Чи то нова така мода на причіпні хвости?

– Та ні – то мої власні хвости, адже я мешканець Планети Синього молока.

– Нічого собі! – здивовано скинув антенки Зіп. – То що ти тут робиш?

– Я менеджер з розповсюдження нашого молока.

– Тобто?! Це синє молоко дійсно іншопланетне?! Я гадав, що це просто вигадка!

– А ось і ні! Але в мене проблема – я не можу повернутися додому, бо мій транспорт зіпсувався.

– Це прикро. Може, я зможу його полагодити?

Рік із сумнівом похитав хвостами, але відповів:

– Так, спробуй… Але ж я бачу, що в тебе якесь свято…

– Сьогодні мій день народження, але я залюбки допоможу тобі.

– Дякую! – зрадів Рік, хоча все ще не вірив, що Зіпу вдастся відремонтувати його корабель. – Ходімо!

Рік направився на парковку за супермаркетом, де залишив свій транспорт. Зіп не відставав від свого нового знайомого.

– Ну ось він, мій корабель! – Рік зупинився біля невеличкого синього овалу, що лежав на землі і виглядав як рівненька калюжа.

– Цікаво… – антенки Зіпа впали донизу.

– І що ж тут робити? Що зіпсувалося?

– Та ось тут двигун, він не працює! – Рік доторкнувся до “калюжі”, і вона стала об’ємною.

– Нічого собі, – ізнов  здивувався Зіп.

Те, що він побачив, було схоже на велику краплю чи то води, чи то  напівпрозорого желе.

– Зазвичай двигун, коли він справний, має фіолетовий колір… А зараз, бачиш, блакитний.

– Треба подумати, – сказав Зіп і сьорбнув з пляшки блакитного молока.

Крапля  напою впала на двигун, і  – ось дивина! – він у цьому місці став фіолетовим.

– Ого! Дивись! Колір змінюється! Ти дійсно справжній майстер!

Рік був у захваті. Зіп швидко здогадався, у чому справа:

– Зараз я виллю усе молоко. Це як заправитися пальним…

– Дякую тобі! – сказав Рік, коли його корабель був готовий до польоту. – Я б хотів тобі віддячити. Ось що: запрошую у подорож до Планети Блакитного Молока.

– Звісно, я згоден, – відповів Зіп.

Поміркував і додав:

– Якщо це безпечно. На всяк випадок візьмемо із собою усе те іншопланетне молоко, яке мені сьогодні подарували.

– Слушна думка! – відповів Рік.

(Далі буде)