У маленькому селищі, захованому серед густих лісів та дзеркальних озер, жила дівчинка на ім’я Проксима. Вона була допитливою, сміливою і завжди прагнула пізнати світ. Однокласники захоплювалися її уявою та винахідливістю, а вона любила проводити час на природі, досліджуючи ліс. Її серце билося у ритмі вітру, що гуляв поміж дерев, а очі сяяли, коли вона відкривала щось нове та дивовижне.

Одного дня, коли сонце вже хилилося за обрій, забарвлюючи небо у багряно-золоті відтінки, Проксима вирушила на прогулянку. Вона любила цей час, коли природа здавалася чарівною, а світ наповнювався загадками. Йдучи знайомими стежками, дівчинка помітила щось блискуче серед коріння старого дуба. Її серце підстрибнуло від хвилювання. Нахилившись, вона побачила старовинні ножиці, покриті срібним орнаментом. Здавалося, що вони чекали саме її.

Як тільки вона взяла ножиці у руки, навколо засяяли золоті іскри. Легкий вітер підняв її волосся, а саме повітря, здавалося, задзвеніло. Відчуваючи непереборну цікавість, Проксима несміливо провела ножицями у повітрі. І раптом — прямо перед нею розійшовся простір, відкриваючи портал. Вона відчула поклик пригод і, не вагаючись, ступила вперед.

Перед нею розкинувся неймовірний світ, що складався з води та світла. Гігантські водоспади зависли у повітрі, краплі води мерехтіли, немов коштовності, а риби літали, наче птахи. Навіть хвилі співали мелодійні пісні, огортаючи її чарівною гармонією. Тут вона зустріла мудрого водяного дракона, що виплив із сяючої глибини.

— Вітаю, Проксима, — промовив дракон, його голос лунав, як відлуння в печері. — Ти знайшла ножиці, що колись належали великій королеві. Але я не знаю, де вона зараз.

Подякувавши драконові, Проксима знову змахнула ножицями, і перед нею відкрився інший світ. Тут жили ельфи, велетенські метелики, що світилися у темряві, і птахи, які говорили людською мовою. В самому серці цього світу вона зустріла чарівника-оленя.

— Ці ножиці можуть різати не лише матерію, а й саму реальність, — пояснив він. — Вони відкривають двері між світами, але їхня справжня власниця давно зникла.

Проксима вирушила далі, перетинаючи десятки неймовірних світів. Вона бачила сріблясті міста, збудовані з музики, пустелі, що складалися зі снів  і ліси, де дерева співали голосами предків. В одному з таких світів вона зустріла мудру жрицю, яка розповіла їй легенду про ножиці та їхню власницю.

— Колись вони належали королеві світів, — прошепотіла жриця. — Вона була останньою, хто мав силу мандрувати між світами, та одного дня зникла.

Проксима відчула, що історія цієї королеви якимось чином пов’язана з нею. Вона продовжила пошуки, але не всі створіння, що зустрічалися їй, були добрими.

У тіні за нею стежив темний маг на ім’я Седрик. Він давно прагнув заволодіти ножицями, знаючи, що вони відкривають шлях до величезної сили. Він слідував за Проксимою, чекаючи моменту, щоб відібрати їх.

Одного разу, коли Проксима проходила через таємничий ліс, Седрик вийшов з-поміж тіней.

— Віддай мені ножиці, дівчинко, — холодно промовив він. — Вони належать мені.

Проксима відчула, що магові не можна довіряти. Вона змахнула ножицями, відкриваючи портал, але  Седрик використував у відповідь темне закляття. Повітря розрізала блискавка, і дівчинка ледве встигла відступити.

— Чому вони так важливі для тебе? — запитала вона.

— Вони — ключ до могутності, яка не повинна належати дитині! — розлютився маг.

Проксима зрозуміла, що якщо ножиці потраплять у його руки, рівновага світів буде порушена. Вона швидко розсікла простір і створила новий портал, який вів у світ, де діяла особлива магія. Там сили Седрика слабшали, а ножиці набували максимальної сили.

— Це кінець твоєї подорожі, Седрику! — вигукнула вона, і портал поглинув мага.

Зрештою, вона повернулася додому, засмучена, що так і не знайшла власника ножиць. Проте коли вона зайшла в селище, її зустріла стара королева, що колись правила цими землями. Вона м’яко усміхнулася і сказала:

— Проксима, твоє ім’я означає “наступна”. Я чекала тебе. Седрик не просто хотів ножиці — він прагнув мого трону. Але справжня правителька — це ти. Ти довела, що маєш добре серце і чисту душу. Я передаю тобі свої ножиці та свій трон. Ти станеш новою королевою, яка поведе наш світ у майбутнє.

Проксима не могла повірити своїм вухам, але серцем відчула, що це її доля. Вона прийняла ножиці та трон, відчуваючи величезну відповідальність. Тепер вона не лише відкривала світи — вона мала їх захищати.

Так дівчинка, яка прагнула пригод, стала тією, хто відкрив нову епоху для свого світу. Її історія тільки починалася, і попереду чекали ще незліченні пригоди.