Оповідання

Дівчинка Мар’яна дуже любила квіти й мріяла про свою оранжерею. На жаль, такої можливості в її сім’ї не було. Дівчина вирішила зробити собі квітник, де ростимуть і даватимуть запашні плоди дерева, квіти, що будуть манити бджіл своїм приємним ароматом. Юна квітникарка обрала найкраще місце для рослин і почала роботу. Спочатку посадила дерева: яблуні, груші, вишні, сливи та абрикоси, а потім і квіти: троянди, півонії, майори, чорнобривці, лілії та улюблені жоржини.

Минув час… Квіти розцвіли, на деревах висіли плоди. Коли Мар’яна поливала рослини, до неї прилетіли пташки й виспівували веселі пісні. Дівчинка, захопившись їхнім співом, замріялася про подорож до квіткової країни тай заснула біля квітника… На диво перед Мар’яною з’явилася фея із золотавими крильцями, білим волоссячком, смарагдовими оченятами, а в руці в неї була чарівна паличка.

– Ти хто?

– Я Афіна – фея квітів.

– Фея квітів? Невже?

– Так! Я прийшла, щоб тобі запропонувати полетіти до моєї квіткової країни на бал квітів.

– На бал квітів?

Дівчинка мріяла побувати в країні квіті, тому відразу погодилася.

Звичайно, я полечу з тобою, бо дуже люблю квіти!

– Ось і добре! Я обіцяю, тобі сподобається!

– А що, уже зараз?

– Так, не будемо гаяти часу!

– Добре, полетіли.

Фея змахнула чарівною паличкою й дівчата за лічені секунди опинилися в квітковій країні.

– Ну все! Ми на місці!

– Вау! Як тут гарно!

– Я ж говорила, що тобі сподобається.

Мар’яна була в захваті від побаченого. Навколо дівчат кружляли жучки, метелики та бабки, у траві вистрибували коники. Чарівну галявину оточували високі дерева, на яких жили різноманітні пташки. Вони цілими днями виспівували чудові пісні.

– Це наша країна квітів.

– У вас дуже гарно!

– Мар’янко, давай я тобі проведу екскурсію!

– Добре.

Фея почала розповідати дівчинці про чарівну країну… Пройшовши невелику відстань, Мар’яна побачила чудодійні квіти, які привітно похитували своїми голівками.

– Дивися, там квіти! –радісно викрикнула дівчинка.

– Так, вони дуже гарні.

– Ходімо швидше!

Коли дівчинка підійшла ближче, її почали переповнювати емоції. Квіти були гарні, ніжні та яскраві. Рослини так зраділи Мар’янці, що об’єдналися в коло, почали витанцьовувати, запрошували дівчинку й фею веселитися разом із ними. Квіти й дівчата розважалися до вечора. Коли стало сутеніти, усі зібралися біля вогнища й почали дружню бесіду.

– Знайомтесь! Це Мар’яна. Вона дуже любить квіти й мріє про свою оранжерею, – сказала фея.

– Раді тебе бачити у своїх країні! Ми квіти незвичайні, у нас є чари, яких немає в інших рослин. Любимо та шануємо тих, хто до нас завітає в гості. Тож тебе запрошуємо на наш бал квітів, який відбудеться завтра,7 липня, о 18:00.

– Дякую! Обов’язково прийду!

Дівчинка світилася від радості, бо вона вже давно про це мріяла.

– Ми дуже раді! Ти в нас будеш головним гостем балу.

– А чому ви обрали саме цю дату?

– У цей день святкують Івана Купала. За легендою, уночі розцвітає квітка папороті.

– Що це за квітка? Чому вона саме розквітає вночі?

– Ніхто не бачив її цвіту, але говорять, хто знайде вогняну квітку папороті, той буде наділений особливою силою і йому відкриються всі земні скарби.

– Нічого собі! Я вже з нетерпінням чекаю завтра!

– Так! Ми теж!

За цікавою розмовою не помітили, як швидко минув час. На небі з’явилися зірки й місяць. Усі втомилися й хотіли вже йти відпочивати.

– А де я буду спати? –запитала Мар’яна.

– Не хвилюйся, я про все попіклувалася. Ти відпочиватимеш ось тут, біля квітів.

Мар’яна обернулася й побачила ліжко. Воно було у вигляді квітки з рожевою постільною білизною.

– Тобі подобається?

– Так! Дуже! Дякую тобі!

– На добраніч!

– Гарних снів!

Усі лягли відпочивати. Мар’яна закрила очі й заснула. Деякі квіти спали, а інші – оберігали солодкий сон гості.

Настав ранок. Дівчинка прокинулася від теплих сонячних променів, які ніжно торкалися її обличчя.

– Доброго ранку! Як тобі спалося? –запитала фея.

– Добре! Так м’яко було! Дякую.

– Що ми зараз будемо робити?

– Не знаю. Давай-но подумаємо…

Аж ось неочікувано для всіх пробила шоста година. Квіти милувалися феєю та Мар’яною, вони були одягнені в ошатні сукні у вигляді квітів. У Афіни вбрання було, немов троянда, із приємним запахом, а в Мар’яни, як жоржина, на шиї – підвіска з кулоном квітки. Дівчата були неймовірно гарні. Бал розпочався. Усі танцювали, співали, Мар’яна розповідала свої цікаві історії. Було весело… Хотіли прощатися, аж раптом пішов зоряний дощ. Гості не ховалися під дерева, а навпаки – танцювали й співали від радості, а потім почали стріляти салюти. Бал удався! Після святкування фея з квітками подарували Мар’яні каблучку у вигляді квітки й сказали:

– Ти нам дуже сподобалася, тому на згадку про нашу чарівну країну ми даруємо тобі цей перстень. Якщо ти захочеш до нас завітати в гості, просто потри його – і ти відразу з’явишся в нашій квітковій країні.

– Дякую вам! Я обов’язково до вас прийду!

Стомлена, але щаслива, дівчинка поверталася до рідного дому…

Мар’яна прокинулася від того, що її хтось гладив по голові. То була мама. Вона подумала, що це був сон, але, поглянувши на руку, на якій виблискувала каблучка, зрозуміла, що все було наяву. Дива трапляються насправді…