На книгу Галини Малик
„Злочинці з паралельного світу – 2”

Доброго дня всім! Я радий сьогодні потрапити до Вас. Можливо, моя розповідь здасться вам фантастичною, але це і не дивно, оскільки я – Хроня, головний герой повісті Галини Малик „Злочинці з паралельного світу – 2”. Моя історія – це захоплююче продовження першої книги з  такою ж назвою. Не знаю, чому повість про мене так зацікавила читачів, адже я – звичайний безпритульний хлопчик, проте маю щире бажання знайти своїх батьків. Зі мною вірний друг - пес Рекс. Разом у пошуках ми подорожуємо до Чорнобиля, там колись жила моя родина. Та це вже не місто, а безлюдна Зона, у якій зустрічаюсь із дивними істотами, перевертнями, оборотнями-бандитами.

Зона – містичне місце, де стикаються різні часові пояси. Окрім різноманітних бандитських угруповань, у Зоні я зустрів Пляшкоїда. Це новітній монстр, який харчується пластиковими пляшками і має атомне серце, він жалюгідний і бридкий.

Є тут й охоронці родового вогнища та пам’яті Цур і Пек, позитивні персонажі, які дуже полюбляють дивитися рекламу по телевізору, тобто, вже заражені негативним впливом «цивілізації». Вони провели мене у минуле через багаття. Кожен із героїв шукає своє місце під сонцем, а для цього потрібно зрозуміти, звідки твої корені. Щоб допомогти зрозуміти себе, Цур і Пек влаштовують мені та моїм друзям подорож у минуле.Це була найкраща зустріч із пращурами, бо надалі я вже не безрідний утікач з інтернату, а молодший з роду Поліщуків.

Іншим представником міфічного табору є мудрий ворон Гай, який розмовляє мовою богословських книжок і крилатими висловами. А ще у ворона є місія – він бачив, де люди лишали ключі від своїх осель, коли виїжджали із Зони після вибуху, і тепер може підказати, де шукати ключ, коли хтось захоче повернутися.Допомагав мені бородань Джохар.

Згодом виявиться, що нашийник Рекса дуже дорогий, і коштів, отриманих з його продажу, вистачить на дорогу з Києва до Бердянська, де, можливо, ще мешкають мої рідні. Але пошуки у Бердянську не завершуються. Відчуваю, що автор готує для мене ще нові пригоди. Я не зупинюсь і далі шукатиму батьків… Для мене було дуже важливим дізнатися про те, що кожна людина, незважаючи на те, де вона живе: у дитбудинку чи інтернаті- має своє коріння. Тварини і птахи, як і ми, є злі й добрі, сумні й веселі, розумні й не дуже, а жити нам усім на цій планеті допомагає доброта і любов. Хоча завершення цієї історії ще попереду, я вірю у перемогу справедливості та добра...