Не смійтесь, але
Частенько буває,
Що з книжкою я
Уруках засинаю.
Читати люблю -
Говорити ще більше.
Від цього ніяк
Не стає мені гірше,
Бо мій інтелект-
То моя власна справа.
Забуду я ігри, забуду забави,
І ввечері книгу на стіл покладу,
Читати я буду казку нову,
Мандрую світами у різних століттях.
Ніяк не збагну,
Чом лінуються діти?
Це дуже цікаво: нове пізнавати,
З захопленням книгу із другом гортати.
У бібліотеці я часта вже гостя,
Читаю також анекдоти і тости,
І притчі чудові люблю почитати,
Щоб разом з дорослими порозмовляти.
Я з радістю книгу в дарунок приймаю,
Назустріч знанням сміливо рушаю.
Цікавить мене безмежний цей світ,
А книги- це крила, що звуть у політ!
У природи є багато прекрасних творінь, а людство за всю історію свого існування змогло створити лише один шедевр. Отже, зустрічайте: її величність - Книга!
Царство книг - це царство слів, думок, добра І мудрих порад. Це - історія, це - мистецтво, це і є саме життя. Я вважаю, що бібліотекар - не просто професія, а священна місія жерця у храмі інтелекту і науки.
Певно, кожен з вас, увійшовши до бібліотеки, відчуває особливу атмосферу і піднесений настрій. Разом із цим у бібліотеці людина заглиблюється в світ пізнання та роздумів.
Історія створення бібліотек ще раз доводить нам, що це були культові споруди. Вони вважалися священними, адже там були зібрані скарби світової мудрості!
У наш час інформаційних технологій, ставлення до книг змінилося. Але люди відчувають, що друковане слово стоїть на межі вимирання. Усе заполонили комп'ютери і цифрові носії... та попри все - книга житиме вічно!
Завдання бібліотекаря — прививати в юних читачів любов до книги; навчити маленьку людину берегти цей скарб.
Ще античні мудреці говорили, що і книги мають душу. І кожен може побачити цю душу, коли розкриє сторінки і прочитає мудрі слова. Оті слова-зернята, які посіяло добро - проростають в думах і вчинках людських, вони дають врожай любові та щедрот.