Люди завжди поважали книгу як велике джерело знань. Ще змалечку ми, затамувавши подих, переживаємо пригоди казкових героїв, дізнаємося, що існує на світі і добро, і зло. Підростаючи, вчимося мріяти й вірити, що мрії здійснюються. Із героями книжок ми мандруємо в далекі країни, із ними ж чекаємо на диво... І все своє життя не перестаємо дивуватися, що так багато у світі прекрасного й незвичайного. Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтереси до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, розвиває красу поетичного слово, допомагає усвідомлювати його велику силу. Книга вчить нас бути чесними, працьовитими, любити природу рідного краю, пізнавати блакить неба, свіжість джерел, самоцвіти роси, зелень дерев, срібність степу і співи птахів.

Серед найвизначніших книжок людства, на мою думку, слід назвати Книгу Життя — Біблію, читаючи яку, ми навчаємося жити і діяти праведно,згідно із заповідями Христовими. Другою за значенням книгою для українців я вважаю «Кобзар» Т. Г. Шевченка . Книга правди, що однаково дорога всім поколінням українців. У « Кобзарі» минуле і сучасне нашого народу, його історія і побут, філософія над тим, щоб кожен українець частку свого серця і праці докладав до того, щоб доля України склалася щасливо. А твори Шевченка переживуть віки й вічно будитимуть у серцях людей благородні, великі почуття.

Упевнена, що найкраще моє враження від читання висловлено в прислів’ї: «Книжка — мальовниче віконце, а крізь нього весь світ видно». Тож любімо книгу, читаймо вдумливо, із пошаною до тих, хто дарує нам ці твори,безупинно відкриваймо для себе цей нескінченний світ, ім’я якому—книга.