Може, тому, що коли розгортаєш книгу, звичайний світ кудись зникає, а відкривається зовсім інший? І він захоплює так, що й не помічаєш, як летить час. А бо тому що, поринувши в світ книги, забуваєш про всі негаразди? А, може, тому, що, читаючи книгу, уявляєш себе сильним, сміливим, хоробрим. Можна дозволити собі бути ким завгодно, навіть тим, ким боїшся себе уявити. Наприклад, можна бути співаком чи танцюристом, зовсім не вміючи ані співати, ані танцювати. А можна бути великим вченим, найкращим лікарем чи вчителем, можна бути сміливим мандрівником чи першовідкривачем. А, може, тому, що сидячи вдома, у затишному кріслі, можна разом з героями переживати їх пригоди? Перетинати океан, не замочивши ніг, боротися з хворобами, не боячись захворіти, блукати джунглями, не потрапивши до пащі тигра. А, може, тому, що читаючи книгу, починаєш думати? Намагаєшся зрозуміти: чому герой книги це зробив, чому вчинив саме так. Уявляєш, що чекає за рогом. Гадаєш, щоб сталося, якби пішли не туди. Розгадуєш разом з героєм загадки, або розслідуєш детективну історію. І уявляєш себе дуже розумним, розумнішим за детектива. А, можливо, тому, що читаючи книгу, дізнаєшся про щось нове, про що навіть не уявляв? Можна дізнатись про минуле, як жили люди задовго до нас. Чим вони займались коли в них не було ні телевізора, ні комп’ютера, ні телефона? Або можна зазирнути у майбутнє і уявити, як будуть жити люди за багато років після нас. Яким буде це життя?... А ще, може, тому, що коли читаєш книгу, за якою знятий фільїуґ, дуже цікаво порівнювати свої фантазії з фантазіями режисера?

Чому я читаю книжки? Може, тому, що мені нудно? А, може, тому, що читають всі у сім’ї? І мама, і тато, і старший брат, і бабусі, і дідусі. А, може, тому, що моя мама бібліотекар?

Я не знаю чому я читаю книжки. Просто я читаю.