Я сиджу за столом у читальній залі, переглядаю яскраві сторінки сучасних видань. Дивно, що може хтось без цього жити. Мої думки заплуталися між рядками... Я українець. Вірю у майбутнє країни і часто розчаровуюсь, приходячи до бібліотеки. Відвідувачів не гак багато. Ми настільки зайняти кожен самим собою, де ж наша інтелектуальна молодь? Вона виховується електронними засобами, забуває про існування своїх однолітків і нестримно бажає мати електронного друга. Дивно... Дійсно, кожен вибирає свою долю, бореться за неї і своє майбутнє. Але без минулого його немає. Хочеться власноруч доторкнутися до кожної історичної події, зображеної письменниками, а не смакувати хімічні домішки електронних джерел.

Бібліотеки - це скарбниці знань, осередки духовного розвитку людини. Вони існували з давніх-давен і їх наявність у тій чи іншій місцевості говорила про інтелектуальний розвиток її мешканців. Найперша бібліотека на території України - це бібліотека Ярослава Мудрого, розташовувалася на території Софійського собору у м. Києві. Звичайно, мешканці великих міст мали більше можливостей у самоосвіті і реалізації своїх знань. Але настали інші часи. Я мешкаю у селищі Антонівка. Першою бібліотекою у моєму житії стала Антонівська селищна бібліотека. Дякувати моїй сестрі, що вона відкрила для мене цей світ книг. Я за покращення сучасного життя, але без фанатизму. Сучасні технології дуже важливі, без них просто неможливо здобути повноцінну освіту. Але своїми успіхами, а може часом і невдачами, хочеться поділитися з іншою людиною, відчути її подих, почути розуміння, або навпаки. Читаючи книжки в оригіналі, а не електронні, я відчуваю, що ніби спілкуюся з літературними героями. Автори передають читачам свої думки, спогади, історичні факти, переживання, сумніви... Як писав Т.Г. Шевченко: «...Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги».

На сучасному етапі життя бібліотека перетворилася на культурний осередок. В ній просто вирує життя: відбуваються зустрічі з видатними людьми сучасності, організовуються вікторини, конкурси, театралізовані вистави. На думку багатьох, бібліотека - це нудно. Я гадаю, це провина батьків, які не привили любов до читання, бо спілкування з книгою збагачує душу. Правду сказав Г. Лейбніц: «Бібліотеки - скарбниці всіх багатств людського духу».