Книга - мій друг на все життя!

Книга для мене дуже важлива. Не можу пригадати, коли вперше взяла її до рук. Але з того часу я ні на мить з нею не розлучаюсь. Куди б не їхала, де б я не була, завжди беру її з собою.

Зустріч з книгою - це завжди свято. Кожен раз, беручи до рук черговий твір, я відкриваю для себе маленьке життя, опиняюсь у новому місці, знайомлюсь з новими персонажами. Читаючи книгу, я забуваю про все на світі. Мені дуже хочеться допомогти батькам. Але який там брудний посуд чи немита підлога, коли треба рятувати світ, шукати скарби, знищувати монстрів?! Я вважаю головним покаранням для мене -розлучення з моїм вірним «паперовим другом». Позбав мене книги - і я буду найнещаснішою людиною на світі. Сама книга завжди залишатиметься для мене віконцем в інший світ, крилами, що несуть у загадкову країну фантазії та магії.

Ця любов до книги передалась мені від батьків. Вони з дитинства читали мені безліч цікавих казок і оповідань, навчили читати і записали до бібліотеки. Для нашої родини стало вже доброю традицією відвідування бібліотеки щонеділі. Тут панує доброзичлива атмосфера. Із задоволенням беру участь у різних конкурсах, вікторинах, зустрічах із письменниками, які організовують для нас бібліотекарі.

Я так люблю читати, що всі інші радості життя для мене - ніщо! З читанням у мене асоціюються лише позитивні емоції і почуття. Книга - це моє головне заспокійливе.

Коли мені сумно, коли нікуди себе подіти, я беру книгу в руки і починаю читати. Після цього мені стає легше і світліше на душі.

У моєму реальному житті у своїх друзях і родичах я бачу літературних героїв. Подруга Даша схожа на Пеппі Довгупанчоху, сестра - на Червоний Капелюшок , сусід по парті - на Тома Сойєра . А сама я то Лєна Лапіна, то Аська, то Матільда - усе залежить від настрою чи ситуації.