Книгу я не просто прочитала, а, як кажуть, «проковтнула». Ніколи не думала, що про життя людини можна так цікаво розповісти. Особливо вразила одна з історій - це розповідь про шведського вченого Карла Ліннея. Він не просто описав для науки півтори тисячі видів рослин і тварин, дав їм назви латинською мовою, а створив справжню, наукову систему живої природи.

Олесь Ільченко розповідає, що захоплення Карла не було випадковим. Його батько, сільський священик, дуже любив квіти (на його думку, уся земля мусить бути садом Божим) і цю любов прищепив своєму синові. Одного разу мати помітила, як Карл старанно копирсався паличкою в землі. Поблизу батьківських грядок він намагався створити свій маленький «городчик».

- Карле, що ти робиш? — здивувалася мати.

- Хочу робити квіти, як тато!

Батько зробив синові маленького заступа, граблі. Розповів, як готувати грунт і квіти до зими. З того часу малюк займався на своєму клаптику землі.

Минув час, спостереження за квітами й природою стали для нього справжньою пристрастю. І хоча у школі, а потім і в гімназії, він вчився без особливих успіхів і досягнень, але до природничих наук виявляв непересічні здібності. Батьки мріяли, що Карл стане священиком, але вирішили не перешкоджати синові. Потім з ним почав займатися добрий батьків друг Йохан Ротман. Саме цій людині ми завдячуємо тим, що Карл Лінней став великим ученим.

Прочитавши оповідання, я зрозуміла, що знання, наполегливість, начитаність відкривають шлях до визнання, успіху. «Нічого не досягає той, хто не прагне нічого», - стверджує автор книги , і я з ним цілком згодна.

Рекомендую прочитати книгу не тільки однокласникам, але і всім підліткам, які прагнуть стати успішними.