Кожна нова книга - це завжди таємниця, знайомство з цікавими героями. Із деякими інколи навіть не хочеться розлучатися. Але в бібліотеці є ще дуже багато книжок, за палітурками яких на нас чекають нові пригоди і зустрічі. Не загубитися у такому книжковому розмаїтті нам допомагають бібліотекарі - це не просто професіонали своєї справи, а поводирі у храмі людського духу, чарівники, які вміють уміло дібрати ключик до кожного дитячого серця.

Часто ми чуємо різні думки відносно того чи престижна професія бібліотекаря, чи потрібні бібліотеки сучасній Україні? Адже необхідну інформацію можна знайти в Інтернеті, скачати і прочитати, коли зручно, і для цього необов’язково ходити в бібліотеку. Я вважаю, що це поширена помилка тих, хто кожен день має справу з комп'ютером: їм здається, що всі поступають так само. Але ж ті, у кого є доступ до Інтернету, часто навіть не вміють грамотно скористатися відкритими перед ними ресурсами: знайти потрібну книгу, статтю чи документ. Не говорячи вже про те, що багато людей, особливо старшого покоління, звикли тримати в руках «справжню», друкарську книгу, а не читати текст з монітора.

Я впевнена, що, не дивлячись на прихід у наш час інформаційних технологій, бібліотеки, як і раніше, користуються попитом. Але розвивати бібліотечну справу також потрібно для того, щоб не втратити нинішніх читачів і залучити нових. Тому останнім часом бібліотеки все більше перетворюються на місце для спілкування, зустрічі з письменниками, навчання і презентації книг.

Бібліотеки ніколи не зникнуть, тому що у них не просто видають книжки, а вчать пізнавати світ. Потрапляючи до бібліотеки, з’являється незвичайне відчуття. Адже саме навіть приміщення з книгами має особливий «запах епох»... А тиша заспокоює та спонукає до роздумів. Бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. Це особливий простір, зі своєрідною енергетикою, настроєм, затишком.

Двері «храму науки» завжди відчинені для кожного з нас, було б лише бажання завітати туди.