Композиційно розповідь Марини Павленко вражає органічністю поєднання реального й вигаданого. Тут і розповідь про сучасних дітей, і родинна історія декількох поколінь, і етимологічні вкраплення про походження прізвищ та географічних назв, і народні традиції та вірування українців, їхній побут у довоєнний і повоєнний час.

Письменниця не нав’язує своєї оцінки персонажів, залишаючи вибір за читачем.

Є багато див на землі, створених природою і зроблених руками людини . І серед них найбільше з див – книжка , у ній увесь неосяжний світ. Усе ,що створено людським розумом , усе, до чого прагне наша думка , має своє відображення в книжці.

Мимоволі виникає запитання : чому так довго живуть книги? Чому серед сотень поколінь людей , через катастрофи і війни вони все ж доходять до нас ? Одна з відповідей і найголовніша: книги - невмирущий духовний досвіт людства . Книга - справжній Чарівник . Читаючи, ми уявляємо себе такими чарівниками , здатними розуміти мову речей, тварин, рослин… Скільки дивовижних таємниць відкривається завдяки книжкам!

Коли людина читає, з нею відбувається те, що не повторюється більше ніколи. Музику вона слухає по-іншому, по-іншому дивиться на небо, на картину , на екран . Коли слово піднімається з білої сторінки і доходить до свідомості людини, воно перестає бути просто словом. Воно перетворюється на погляд, рух, руки, сльозу, усмішку, думку - воно стає життям.