Бібліотеки - це скарбниці знань, осередки духовного розвитку людини. Вони існували з давніх-давен і їх наявність у тій чи іншій місцевості говорила про інтелектуальний розвиток її мешканців. Найперша бібліотека на території України - це бібліотека Ярослава Мудрого, розташовувалася на території Софійського собору у м. Києві. Звичайно, мешканці великих міст мали більше можливостей у самоосвіті і реалізації своїх знань. Але настали інші часи. Я мешкаю у селищі Антонівка. Першою бібліотекою у моєму житті стала Антонівська селищна бібліотека. Дякувати моїм батькам, що вони відкрили для мене цей неоціненний світ книг. Я за модернізацію сучасного життя, але без фанатизму. Сучасні технології дуже важливі, без них просто неможливо здобути повноцінну освіту, тримати руку на пульсі, як говорять. Але своїми успіхами, а може часом і невдачами, хочеться поділитися з іншою людиною, відчути її подих, почути розуміння, або навпаки. Читаючи книжки в оригіналі, а не електронні, я відчуваю, що ніби спілкуюся з літературними та ліричними героями. Автори передають своїм вдячним читачам свої думки, спогади, історичні факти, переживання, сумніви... Як писав Т.Г. Шевченко: «...Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги».

На сучасному етапі життя бібліотека перетворилася на культурний осередок. В ній просто вирує життя: відбуваються зустрічі з видатними людьми сучасності, організовуються квести, вікторини, конкурси, театралізовані вистави. На думку багатьох бібліотека - це нудно. Я гадаю, це провина батьків, які не привили любов до чтання, бо спілкування з книгою збагачує душу. Правду сказав іГ. Лейбніц: «Бібліотеки - скарбниці всіх багатств людського духу».