Відгук на книгу Галини Пагутяк
“Лялечка та Мацько”
Я дуже люблю читати книги.Вони надають нам сили та натхнення, захоплюють, розвеселяють, Змушують нас сміятися і плакати. Приносять втіху і показують вихід із складного становища.
Дитяча книжка відкриває нам шлях у літературу - великий світ на все життя.
У районній бібліотеці для дітей є дуже цікава дитяча книга з дивною назвою - "Лялечка та Мацько", автором якої є письменниця Галина Пагутяк.
Цей твір - така собі сучасна дитяча проза, яка написана у стилі фантазії. Події, які описуються в книзі нереальні, неіснуючі в дійсності, але тема напрочуд цікава. Задум авторки зрозумілий і ,головне, - повчальний. Своєю уявою думки Галини Пагутяк делікатно підходить до виховання дітей, точніше сказати до самовиховання дітей,
Головним героєм цього твору є хлопчик Лялечка, який ніколи не думав, що звірі уміють розмовляти. А переконали його в цьому казкові події у бабусиному селі. Він подружився зі справжнім лисом Мацьком,який був лісовим художником. Із захопленням читаєш, як Лялечці вдалося заслужити звання Мацькового захисника.
Цікаво спостерігати у прочитаному за зміною поведінки Лялечки. Адже раніше він був вередливим маленьким хлопчиком, А після казкових подій суттєво змінився. Лялечка повірив у дива. Йому хотілося спілкуватися із світом природи,розмовляти з тваринами,фантазувати,жити у казці та вірити,що вона існує поруч, так як отой чудний лис.
Лялечка був дуже доброю дитиною,а доброта-це прекрасна риса. На мою думку, цей твір бездоганний. Книга друкована великим шрифтом, тому легко читається. Приємна на дотик палітурка. Цікаво ілюстрована, вона приваблює читача.
Книга є прикладом для багатьох дітей. Кожна дівчинка чи хлопчик, прочитавши її, візьме для себе щось корисне...
Книга - одне з найбільших чудес
Мій девіз:"Життя - це вчитель, і перемагає у ньому лише розумний учень". Я вважаю, що кожен може знайти місце під сонцем завдяки власним знанням, а допомагає нам у цьому книга. Ще з молодших класів вона стала для мене другом, а з роками наша дружба міцнішає і сьогодні моїм хоббі є читання. Звичайно, свій вільний час я витрачаю ще на інші розваги, наприклад, відвідування дитячого садочку «Квіточка» та молодших класів шкіл смт. Горностаївка з волонтерською бригадою «Прочитайки», побачення з друзями. Та все це не заважає мені кожного дня зустрічатися з нею - океаном знань, і черпати звідти скарби, які були закладені ще нашими предками.
Сьогодні я цікавлюся більше науковою літературою, яка пов'язана з шкільним курсом, читаю пригодницькі твори, романи, детективи, тобто намагаюсь захоплюватися усіма літературними жанрами. Одного разу в журналі я прочитала статтю, де розповідалось про роль книги в житті людини , вона змусила мене замислитись:"Що значить книга для мене , моїх друзів, знайомих?".
Іван Франко казав, що книга - це океан знань, увійшовши в який можна потонути. Ці слова повністю розкривають роль книги у житті кожного з нас. Адже справді читаючи, ми так захоплюємось сюжетом, що не можемо зупинитись, поринаємо у її глибини, як водолази, розшукуємо суть, пізнаємо головну тему, а потім, знайшовши скарб, неначе потопаємо у сторінках книжки, нас поглинає невловиме почуття дізнатися більше, запам'ятати усе. З книги черпають знання. Читаючи, кожна людина розширює свій кругозір, пізнає світ, знаходить пораду. З начитаною людиною приємніше спілкуватись, адже вона може розкрити тему в усіх її аспектах.
Як бачимо, книга відіграє важливу роль у житті людини. Читаючи твори, буває ми пускаємо сльозу, засуджуємо чи сміємось з вчинків кумедних героїв, пишаємось великими українськими письменниками. Життя вирує, не стоїть на місці, але книга назавжди залишиться для мене найкращим, щирим другом, що супроводжуватиме мене всюди. І якою б не була моя професія, я завжди берегтиму книгу, як уособлення незрадливості, постійності та вчительки життя.