На книгу О. Ільченка «Медгоспіталь»
Серед усіх прочитаних книг, мені більше сподобалася книга "Медгоспіталь", автор О. Ільченко, видавництво Грані-Т.
В цій книжці розповідається про життя хлопця на ім'я Сашко, який потрапив до лікарні. Вже в лікарні Сашко згадував подію, яка сталася з ним і Вованом. Це відбувалося так...
Вони йшли після уроків додому і зустріли на своєму шляху групу підлітків, які брутально себе вели. Біля них стояли два злидарі, які дивилися на пляшки. Один підійшов до банди і хотів взяти пляшку, які кидали підлітки. Але чорнявий хлопчик із групи кинув пляшку в голову злидаря і всі інші хлопці підтянулися. Цей чоловік упав і підлітки почали його бити ногами. Коли закінчили свою брудну справу, той самий чорнявий хлопець кинув в ногу Вовану пляшку, і він упав, не зрозумівши що сталося. Сашкові здавалося, що це сон, але це не так.
Події в цій книжці були надзвичайно жахливими. Бо не могло у звичайному житті статися, подібного до липкого, невідворотнього і тяжкого жаху, в якому побували Сашко, Юлія і Артем.
Коли я читала книгу, то моїм першим враженням була зацікавленість. Але коли прочитала повністю, то додались ще й інтрига та страх – і від того, що відбувалось вже у лікарні…
Взагалі, книга чудова. Я бажаю дітям, щоб вони ніколи не потрапляли в такі ситуації.
«Про читання і мій улюблений детектив»
Я вважаю, що читання є одним із найголовніших видів мовної діяльності, який тісно пов'язаний як з поглинанням знань, так і з розумінням сутності життя. Це здатність сприймати і розуміти інформацію, яка нас оточує. Читання закладене в основу навчання і є одним з найнеобхідніших навичок в житті кожного. Люди, які люблять читати, роблять великий внесок у зростання і процвітання майбутнього своєї країни. Коли я «спілкуюся» із книгою, я роблю своє життя більш насиченим і різноманітнішим. Для мене читання - це відрада від сумних думок і розуміння того, що мене оточує.
Я прочитала дивовижну книжку Олеся Ільченка "Медгоспіталь", де усі події розгорнулися у звичайному місті зі звичайнісіньким хлопцем Сашком. Він міг уявити будь-що, але тільки не таке, що з ним сталося. Головний герой детективу потрапляє до лікарні, точніше до загадкового медгоспіталю. З ним відбуваються події, яким не позаздрить навіть запеклий ворог. У звичайному житті не мало статися подібного жаху, в якому побували друзі. Хворий "маніяк-лікар", медсестра-наркоманка... Здається - це сон. Але ж ні? Всі ці події відбувалися зі звичайнісінькими підлітками, такими, як ми.
Читання - це не фільм "жахів". Завдяки такому захопленню, як читання, ми лише поринаємо у світ фантастичних образів та подій. І хочеться, щоб подібне відбувалося лише в книжці, бо такі події ніколи не повинні мати місця у реальному житті. Це моя думка.
Читання - це не лише моє захоплення, а й частина мене, мого життя. Я рекомендую всім захоплюватися читанням і поглиблювати свої знання.