На книгу Ольги Бусенко «Паперовий янгол»
Привіт, люба Яринко!
Пише тобі учениця 6 класу Наталя з невеличкого містечка Генічеська. Нещодавно я прочитала чудову книгу Ольги Бусенко «Паперовиий янгол». Так, так, ти правильно здогадалася. Там йдеться саме про тебе, маленька казкарко! Я з величезним захопленням читала незвичайні, написані легкою, зрозумілою та мелодійною мовою казкові історії. Звичайно ж, ми з тобою не знайомі, але, після того, як я поринула у твій казковий світ, то дізналася багато про мрії й бажання, якими ти живеш. У мене небагато друзів, та їм усім я розповіла про надзвичайну, кмітливу, винахідливу та кумедну рудоволосу дівчинку Яринку, яка створює казки, що оживають на сторінках творів талановитого автора Ольги Бусенко. Твори письменниці навчають читачів бути чемними і справедливими.
Яринка теж володіє цими людськими якостями, адже, прогулюючись разом із бабусею Ганною в ботанічному саду та випадково натрапивши на паперового ангелика, дівчинка проявила мужність і віддала його власниці. Хоча дитина не хотіла розлучатися зі своєю знахідкою, проте вона уявила, як сумує за цим янголом та людина, якій він належить. Такий добрий та порядний вчинок не залишився непоміченим, і вдячна художниця подарувала на удачу чемній дівчинці такого ж ангелочка, якого зробила власноруч.
Також я розповідала друзям, що ти дуже полюбляєш зі своєю бабусею їздити влітку в село. Читаючи твої описи веселих, різнобарвних хмаринок, духмяного сіна, затишної тіні горіха, мимоволі пригадую свій літній відпочинок на дачі.
Величезний горіх-захисник прикриває будинок від палаючого сонця, і під ним, дійсно, так приємно лежати, вигадувати казкові іісторії та мріяти, що вони здійсняться.
А яке в тебе почуття гумору! Я просто ним вражена.. Чого варті лишень гусак на прізвисько Парубок, який утратив «своє соковите га-га-га, і сержант міліції Данило Порядок, який охороняв спокій мешканців села та вмів завзято сміятися го-го-го, ги-ги-ги». Неможливо читати й не посміхатися. Не залишили мене байдужою також і опудала Середа й Вареник, які, мов «заморські красені на подіумі», удень охороняли город твоєї бабусі, а вночі подорожували сусідськими, аж поки не потрапили в халепу…
Подружко! Уявляєш, я захопилася створенням штучних квітів. Вони – синього кольору, нагадують волошки. Здогадуєшся чому? Звісно, це сталося після знайомства з твоєю дівчинкою – Волошкою. Вона відривала від своєї блакитної сукні пелюстки й кидала їх додолу. І виростали на тому місці прекрасні волошки. У мене інша технологія виготовлення квітів, не менш цікава: я в’яжу їх із різнокольорових ниток. Вони яскраві, дуже гарні. Так, Яринко, я відчула себе волошкою, мріючи засіяти ківтами всю землю.
А ще мені подобається в тобі бажання допомагати людям. Чудовий приклад цьому – оповідання про похмурого пана Хо-хо, життя якого змінилося в ту мить, коли він зустрів цуценятко на своєму подвір’ї. Відтоді «пан Хо-хо посміхається майже завжди». Хіба ж це не диво? Авжеж, і ще один доказ того, що добро завжди перемагає зло.
Дуже часто я, як іти, Яринко, не могла ввечері заснути. Але це було, доки я не прочитала казочку про чарівну фею, яка запросила тебе у неймовірну подорож по нічному небу. Тепер і в моїх снах живуть феї… Дякую за це! Ось так коротенько я розповіла тобі, Яринко, про ті враження, емоції та почуття, які викликали в мене в душі оповідання Ольги Бусенко з тобою у головній ролі тепер я знаю, що буду постійною прихильницею, а найголовніше – читачкою твоїх творів. Маю надію, Яринко, що незабаром ми знову зустрінемося з тобою на сторінках казкових історій.
З повагою, твоя шанувальниця Наталя.
23.02.2015
