Учениця другий рік поспіль бере участь у конкурсі «Читач року». У ході конкурсів вона показала широку обізнаність з вітчизняною дитячою книгою, високорозвинену читацьку культуру. Юна читачка розуміє і вміє відтворювати в усній та письмовій формі зміст прочитаних творів.
Марійка добре вміє уявляти образи творів, оцінювати правильно їх вчинки, зробити відбір прочитаного.
Позитивним є те, що учасниця практикує повторне читання, при цьому виписуючи головне, нове для себе, знаючи, що це пригодиться коли-небудь у житті.
Дуже важливо, що вона вміє аналізувати прочитане, висловлювати свою точку зору, розуміє позицію автора, красу художнього слова.
Учениця з радістю ділиться з однокласниками, бібліотекарями, батьками прочитаним, своїми думками, почуттями від прочитаного. Вона захоплюється вчинками героя твору, пишається чи засуджує їх поведінку.
На прикладах вчинків позитивних героїв, прочитаних творів вчиться бути патріотом своєї країни, рідної землі.
Книга для Марійки – це невичерпна скарбниця, з якої вона п’є наснагу й знання, це її вірний мовчазний, але мудрий наставник.
Відгук на книгу Лесі Українки «Бояриня»
Ні, я жива, я вічно буду жити
Я в серці маю те, що не вмирає
Це слова Мавки, героїні твору геніальної дочки свого народу Л.Українки.
Творчість цієї мужньої поетеси захоплює мене, пробуджує в моєму серці світлі і теплі почуття. В її творах мене вабить все: і природа, і люди, і свіжість думок, неперевершена любов до рідного краю.
Найбільше мені сподобався її твір «Бояриня», у якому розкрита історична минувшина України, яка перегукуються з сьогоденням. І тоді, в другій половині XVІІ століття, лівобережні землі неньки України хотіли приєднати до Московії. Це доба Дорошенка, який вів боротьбу за визволення України з під гніту російського царату. Ми хочемо представити вашій увазі уривок з цього твору, в якому яскраво показано історію життя дочки козацького старости Олекси Перебійного Оксани, яка одружившись з українським боярином опинилася в Москві. Його батько також був колись козацьким старостою, але згодом заприсягся Московському цареві, продався за соболі скандинавські. У словах Оксани передається неволя, у яку потрапив весь український народ. Їй боляче, що її чоловік відірвався від національної духовності.
Поема «Бояриня» не втратила своєї актуальності і в наш час, адже зараз іде гібридна війна за суверенність нашої держави, гинуть її найкращі сини і дочки, які люблять свій рідний край із солов’їним тьохканням, із калиною, із мальвами біля білесеньких українських хат. І нехай мовчить Росія, їй ніколи не скорити волелюбний мій народ, бо у серцях кожного з нас звучать слова Василя Симоненка:
Україна, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова.
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
