Завжди було і буде вічне- дитина з книгою в руці. Д.Чередніченко
Книга – найбільш складне і величне диво, створене людиною, яка житиме вічно. Зовнішній вигляд, звичайно, буде змінюватися .Та, що на пальмових листках з вічними мініатюрами, які ніколи не вицвітають, мають мало спільного із сучасними глянцевими виданнями. Але книга залишається книгою. Немає більш піднесеної радості, ніж щоденно через неї входити у спілкування з наймудрішими людьми світу, відкривати нове у старому, читати і перечитувати.
Сьогодні, певно, суспільство почало по-новому розуміти, що книга – безцінне багатство, скарб. Вона навчає, захищає від нудьги, самотності, безграмотності, шкідливих звичок, допомагає глибоко пізнати світ. Це - вічний супутник, що веде нас по життю. Для мене вона цілий світ, де відбуваються неймовірні події. Мудра книга допомагає здобувати освіту, дізнатися більше про навколишній світ, життя інших людей. Отже, і ставлюсь до неї з особливою повагою, любов'ю, бережно.
Важко уявляю хоча б один день без книги. Що без неї буду робити? До кого звернуся в складну годину? Звичайно, ви заперечите: є інтернет. Та немає в ньому того, що є у книзі : справжності почуттів автора, душі. Це цілий світ, в якому вирує життя. Знайдеш і досвід минулих поколінь, відкриття науки і техніки, як живуть різні народи. Навіть народна мудрість так і говорить: « Книга вчить, як на світі жить». Захворів, не було на уроці ? Не біда ! Дістав підручник, прочитав параграф -ось і знаєш матеріал.
А що ж вибрати: кіно чи книгу? На мою думку, книгу. Бо вона розбурхує нашу фантазію, переживання, почуття. Тільки ви можете самі вигадати найкращого Сайрес Сміта, Діка Сенда, Робін Гуд. В них може бути частинка вас. Ніби співпереживали з автором за події, що описувалися в ній .
«Книги – це ріки, що напувають світ, це джерела мудрості»,-писав давньоукраїнський літописець. Я не можу уявити свого життя без книги. Вона жила, живе і житиме в моєму житті.
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно змінити щасливих годин спілкування з книгою. Своє есе я хочу закінчити повними філософської глибини рядками відомого українського поета Д.Павличка:
"Життя без книги-хата без вікна.Тюрма глуха і темна, мов труна, Крізь вікна книг свободи світло ллється, Майбутнього видніє далина".
Одного разу бібліотекар запропонувала, прочитати мені чудову книгу «Вуйко Йой та Страшна Велика Кука». Людина, що написала такі цікаві рядки-Галина Малик. У книзі відбуваються чарівні події .Раніше я не читала книг скожих на цю. Вона мене наскільки зацікавили, що захотілось прочитати інші книги цієї письменниці. Наче на чарівному човні ця історія про вуйка Йойа та його друзів переносить нас в світ фантазії та чарів.