Є багато див на Землі, створених природою, зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див – Книга! У ній весь неосяжний світ. Із того часу, коли з’явилася людина на Землі, тоді з’явилася й книга.

Із давніх-давен люди намагалися писати. Звичайно, у них не було паперу, його замінювали стіни печер, камені, шкіра вбитих тварин. Потім люди навчилися виготовляти книги з глини. Але на них незручно було писати, вони були дуже важкі. Та людина поступово удосконалювала книгу. Справжній папір, схожий на сучасний, люди навчилися робити дві тисячі років тому.

У народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає». Чи може людина прожити без книги? Напевно, так. Погано, нудно, нецікаво, але зможе.

Книги – це пам'ять. Саме із них ми дізнаємося, як живуть народи інших країн, як розвивається наука, техніка, дізнаємося про природу, історію, великі відкриття. Завжди у книгах відображалися знання, досвід свого покоління, свої думки. І все це вони зберегли для нащадків.

Ось вона - книга! Для одних людей — це скарб неоціненний, для інших — річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх — данина моді, розкіш, додаток до хатнього інтер'єру. Є й такі, для яких книжка нічого не значить.Вона просто лежить перед нами, а відкриєш її… О, диво! У ній міста, села, люди, незвичайні події, незвичайні, або ж такі як і ми, герої. За допомогою книг ми попадаємо в інший світ, світ фантазії, сміху, добра чи зла.

Якщо ніколи не читати, то ніколи не дізнаєшся ні про Гомера, ні про Івана Франка, ні про Лесю Українку, ні про Тараса Шевченка. А якщо людина не знає про геніїв, то чи можна назвати її розвиненою?

Із допомогою книг ми вчимося читати і писати, досконало володіти своєю мовою та красою поетичного слова.