Про бібліотеку
Я жила в селі, в маленькому будиночку, а поряд з нами по сусідству жила літня жінка Ілона Михайлівна. Все своє життя вона пропрацювала в шкільній бібліотеці, та й її будинок теж завжди нагадував маленьку бібліотечку.
Не зважаючи на різницю у віці ми були подруги. Ілона Михайлівна посіяла в мені велику любов до книжок. Зараз ми далеко одна від одної, але бібліотека залишилася для мене дорогоцінною. Це місце, де, здається, завмирає сам час, і все дихає спокоєм і умиротворенням – ця бібліотека - колосальне джерело знань.
Тут, з висоти стелажів, дивляться на нас мудрі і надзвичайно захоплюючі книги. Я дуже люблю бібліотеку з її неповторно спокійною обстановкою, цю тиху напівтемряву і шелест сторінок. Саме це місце завжди асоціювалося у мене не тільки з наукою і навчанням, але ще й розвагою, адже немає більш вірного і надійного супутника в житті, ніж хороша книга, що збагачує кругозір і дозволяє більш глибоко відчувати цей світ.
Похід до бібліотеки для мене – це свято, він викликає у мене сильне відчуття щастя. В бібліотеці є своєрідна надійність, стабільність, і це відчуття вічності в чомусь впливає на настрій людини. І кожен, хто відчуває потяг до читання, тягу до нових знань, відчуває в душі цю гостинну атмосферу бібліотеки, яка широко відчиняє двері своїм шанувальникам. І ця дуже улюблена мною обстановка дозволяє увібрати більше знань і просто відпочити серед високих стелажів з нашими розумними, вірними і відданими друзями – книгами
На книгу Катерини Булах "День кота"
Мою увагу привернула книга «День кота» Катерини Булах. Бо там розповідається про пригоди двох дівчат - Насті й Кароліни, яким під час літніх канікул забажалося... стати кішками. Хіба складно перетворитися на кішок? Як виявилося, досить просто - достатньо заплющити очі, «увімкнути» уяву й залучити «силу бажання». І все вдасться.
І от дві подруги-кішки - чорна Настя і біла Кароліна - гуляють містом, знайомляться з іншими котами. Але автор книги представив котів, як людей: вони мислять, розмовляють і світогляд виявляють цілком людський. Межі між котячим і людським світом настільки «розмиті», що головна героїня повісті, Настя, перебуваючи у котячій подобі, мало не закохується в нового друга - рудого зеленоокого кота Тимка. Є тут і справжні проблеми, що починаються після того, як троє дівчат, сестри-трійнята, поцупили посеред вулиці Настіну подругу - білосніжну кішку Кароліну. Настя вирушає на пошуки й допомагають їй у цьому нові чотириногі друзі.
Мені подобається ця книга тому, що тут справді є над чим задуматися - передосім над самим собою! І ще подобається тому, що коти - це мої улюбленці. Я б теж хотіла побувати на місці Насті або Кароліни!!! У мене є кіт - друг Федір. Він дуже розумний, іноді мені хотілося б з ним поговорити, зрозуміти його.
Він знає багато моїх таємниць.
Велике спасибі автору - Катерині Булах! Буде прекрасно, якщо б автор написала ще декілька таких же цікаких творів про котиків...
Я думаю всім будуть до вподоби ваші твори, Катерино, мені тим паче!!!!