На книжку Світлани Поваляєвої «Вррум-чарівник»
Як ви вважаєте, чого не вистачає для «цілковитого щастя» сучасним дітям? Виявляється, їм не вистачає життєрадісної няні або ...няня. Вррум, на думку письменниці,- саме такий нянь-слимак. Він доглядає за дітьми самої Світлани Поваляєвої, Васильком і Романом, тому вона може ділитися досвідом. Події твору відбуваються у великому місті. Разом із синами авторки та виноградним слимачком ми поринаємо у дивовижний світ пригод, який яскраво проілюструвала художниця Світлана Фесенко.
Коли я довідалася, що у хлопчиків немає батька, поспівчувала їм. Мені шкода таких дітей, адже вони, як птиця з одним крилом, нещасні. Добре, що їхня матір винайняла няня: чарівного, веселого слимачка, який живе на виноградній лозі. Мене сильно вразила в цій книзі сумна історія Веселкового слимачка, яка змальовує Притулок Заблукалих у Всесвіті Істот. Виявляється, у Вррума колись також була сім’я: дружина Каша і двоє синочків-слимачат – Шррум і Буррум. Але через свою необачність, гонористість він шурнув у Воронку і потрапив у світ Істот… Нещасний Вррум довго шукав свою сім’ю. Я дуже здивувалася, що у тварин існує свій світ і що в ньому живуть Добро і Зло. Дуже добре, що Вррум усвідомив власні помилки і знайшов свою загублену відповідальність, яка вивела його на шлях до ріднесенької домівки.
Мені сподобалася мама головних персонажів – Василька та Романа.
Вона завжди допомагала їм вийти зі складних ситуацій. По-доброму вчила своїх синів, підказувала, як діяти. Їм було легко з мамою.Вона, наче доросла дитина, добре розуміла їхні проблеми.
Книга Світлани Поваляєвої читається легко і швидко. Написано її доступною мовою, багатою на дотепні порівняння, які допомагають зрозуміти внутрішній світ кожного героя.
Я радитиму її своїм знайомим, адже створена вона і для сучасних дітей, і для їхніх заклопотаних батьків. Кожен знайде тут щось потрібне, повчальне і цікаве.
Твір навчить бути корисним, добрим, чуйним. Я також зрозуміла, що дитинство пахне щасливими хвилинами з рідними і близькими людьми. Адже це так важливо в житті.
«Книга у моєму житті»
«Читання – це створення власних думок за допомогою думок інших людей» – написав М.О. Рубакін, адже багато людей може читати одну й ту саму книгу, але розуміти її по різному...
Я полюбляю активно проводити час: розважатися на вулиці, відвідувати зоопарки та кінотеатри, грати в комп'ютерні ігри. Та найбільше я люблю читати книжки. Адже вони пробуджують наш розум і уяву, відкривають красу і силу слова, допомагають знайти відповіді на багато запитань. Я помітила, що є діти, які не дуже полюбляють читати. На мою думку, це відбувається з тієї причини, що вони дуже мало читали, або їм не потрапляли цікаві книги для їхнього віку. Це схоже, наприклад, на те, як деякі дорослі не полюбляють грати у комп'ютерні ігри тільки тому, що вони ні разу не спробували цього робити.
Люблю читати казки, сучасні твори українських письменників, книги про цікавий світ природи, про стосунки між людьми. Їх існує дуже багато, і вони такі різні, що важко обійтися без бібліотечного закладу. Саме тому я часто відвідую бібліотеку нашої гімназії. В ній затишно і світло, багато різних книг. Вибрати потрібну книгу завжди допоможе бібліотекар. Особливо мені сподобалися такі книги: «Вікно у дивосвіт», «Енциклопедія рукоділля», «Диво-дерево» (К. Чуковський), «Біблія», «Вррум-чарівник» (С. Поваляєва), «Діти з океанського берега» (М. Яненко) та багато інших. Сподіваюсь, що книги допоможуть мені орієнтуватися в цьому складному й такому цікавому світі.