Я поволі відчиняю двері та відразу ж потрапляю у справжнє «книжкове місто» з вулицями та площами, палацами й будинками. Це наша бібліотека. Є тут і свої мешканці — книги. Вони живуть на своїх полицях, кожна на певному місці, і чекають своїх читачів. Тихо в бібліотеці. Мовчать книжки. Про щось розмірковують. Але я знаю: як тільки візьмеш книжку в руки, відкриєш першу сторінку — і почне вона розповідати. Вона поведе у незнайомий, цікавий, дивовижний, чудовий світ, познайомить з прекрасними людьми, відповість на безліч запитань. Бібліотека - це місце , де, здається, завмирає сам час і все дихає спокоєм і умиротворенням. Це колосальне джерело знань. Тут , з висоти стелажів, дивляться на нас мудрі і надзвичайно захоплюючі книги. Я дуже люблю бібліотеку з її неповторно спокійною обстановкою, цю тиху напівтемряву і шелест сторінок.

Щоразу приходячи до бібліотеки, я відчуваю почуття поваги перед цими полицями книжок, і мені здається, що не вистачить цілого життя, щоб встигнути прочитати їх. Однак разом з тим, я розумію, що до цього потрібно прагнути, інакше життя стане мізерним не тільки знаннями, але і почуттями, адже книга – це вічне джерело знання людської натури, емоцій і переживань. І навіть саме приміщення бібліотеки дуже сильно впливає на настрій читача, що входить сюди. Тут вже немає місця дитячим витівкам, і голос мимоволі стає тихіше, щоб не порушити цю чудову атмосферу самоти і багатьох, багатьох знань.

Похід до бібліотеки для мене більше, ніж свято. В бібліотеці є своєрідна надійність, стабільність, і це відчуття вічності, що впливає на настрій людини. І кожен, хто відчуває потяг до читання, потяг до нових знань, відчуває в душі цю гостинну атмосферу бібліотеки. Вона широко відчиняє двері своїм шанувальникам.