Відділ довідково-бібліографічного Більшість слів у його довгій назві тобі зрозуміла: "довідковий" - бо надає бібліографічні довідки, будь-які: тематичні, адресні, уточнюючі, фактографічні - про книги та інші документи, які є у фондах бібліотеки, та про інформацію, яку в них можна знайти. Для цього бібліографи створюють спеціальні картотеки, збирають у своєму відділі різноманітні довідники та покажчики, а також мають тематичні теки, у які складають вирізки з газет та журналів. "Інформаційний" - бо інформує читачів бібліотеки про новинки та цікавинки з її фонду, а особливо - про нові книги та публікації краєзнавчого змісту, присвячені нашому краю, його історії та сьогоденню, видатним землякам і письменникам Херсонщини. А що таке - "бібліографічний"? Давай зазирнемо в історію, у прадавні часи, коли книги були ще не друкованими, а рукописними. Уже й тоді їх було багато, дуже багато! Не дарма кажуть: "книжкове море", або ще - "океан інформації". Люди здавна шукали способів не загубитися у цьому морі-океані. Складались збірки і хрестоматії кращих творів. У часи Київської Русі, наприклад, книжки ще з ХІ ст. почали складати й переписувати в хрестоматії, що називались красивим і вичерпним словом – “ізборники”. Вже в античному світі з'явились великі біліотеки, служителі яких були не в змозі тримати в пам'яті всі папіруси чи глиняні таблички, число яких сягало багатьох тисяч. Тоді на допомогу прийшли описи бібліотек, котрі, поступово розвиваючись і вдосконалюючись, перетворились на сучасні карткові та електронні каталоги. З часом до бібліотечних каталогів додались різноманітні за призначенням, тематикою, обсягом, формою списки, покажчики, огляди книг і статей. Всі вони називались бібліографіями, а в сучасному розумінні це бібліографічні посібники. Саме слово “бібліографія” з'явилось в І ст. н. е. і значило тоді працю переписувача книг. В ІІІ ст., із загибеллю античної культури, це слово перестало застосовуватись і відродилося в новому значенні – опис книжкових багатств – у XVII ст. у Франції. В наш час терміном “бібліографія” називають область людської діяльності з підготовки і передачі читачам інформації про всі документи. А словом “документ” зараз прийнято називати будь-яку інформацію, зафіксовану на будь-якому матеріальному носії. Мета сучасної бібліографії – орієнтувати користувачів у книжковому океані. З'явилась професія бібліографа, склались певні методи бібліографічної роботи, почали виникати самостійні бібліографічні заклади і бібліографічні відділи бібліотек. Наш відділ має, крім того, ще одне важливе завдання - він є центром краєзнавчої інформації. Тут читачі бібліотеки знайдуть найповніше зібрання дитячих книг, виданих на Херсонщині, а також відомості про наш край з давніх давен до сьогодення. А щоб читачам не треба було щоразу проглядати гори газет та журналів у пошуках потрібної статті, бібліографи створили й щоденно поповнюють базу даних ”Краєзнавство”, яка є електронним аналогом карткової систематичної карототеки статей. До неї включаються описи матеріалів за тематикою:
У довідково-бібліографічному відділі надається допомога при розшуку потрібних документів. Користувачам надаються бібліографічні довідки: тематичні, адресні, уточнюючі, а також фактографічні – шляхом представлення відповідних матеріалів, якщо вони наявні у фонді. Для цього ведуться тематичні теки краєзнавчого напрямку, в яких збираються цінні й рідкісні матеріали з газет і журналів. У відділі зібрані видання сучасних письменників Херсонщини: Л.Марченка, В.Шаройка, І.Плоткіної, Л.Федоровської, М.Братана, А.Дрозд, М.Василенка, А.Кичинського, Л.Куліша, В.Нижеголенко, та багатьох інших. Окремою колекцією представлена бібліотечка книг з автографами авторів та рідкісних видань, серед яких посмертні видання віршів херсонського поета А. Копштейна, часописи з особистої книгозбірні Яра Славутича, видані в Америці, тощо. В окремих альбомах ведеться ілюстрований документами літопис ХОБД з часу її заснування. Для широкого ознайомлення з літературою рідного краю, у бібліографічному відділі постійно готуються і видаються нові випуски біобібліографічних серій “Херсонські письменники – дітям” та “Літературно-краєзнавчі студії”. |
|
|