Екологія Херсонщини
Національні природні парки
Основними завданнями національних парків є: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням природоохоронного режиму, проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційних навантажень та розробка наукових рекомендацій з питань охорони довкілля та використання природних ресурсів; проведення екологічної освіти та екологічного виховання. В Херсонській області є один національний природний парк .
Азово-Сиваський національний природний парк, загальна площа 57430га, в тому числі заповідна — 26476га, зона відновлених екосистем — 697га, зона господарської діяльності — 6234га, зона рекреаційного використання і екологічного виховання населення — 714га. Азово-Сиваський національний природний парк створено в 1993 р. на базі та в межах мисливського господарства і його охоронної зони з акваторіями Центрального Сиваша і Азовського моря створено Території Сиваша в 1975 р. віднесено до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення. До складу парку входять дві ізольовані ділянки: перша включає косу Бирючий острів площею 7732га з заповідною акваторією в Азовському морі, друга - Центральну частину Сиваша з островами та заповідною акваторією, площею 21200га. Остання являє собою систему неглибоких водойм між островами з розчленованою береговою лінією.
Створено національний парк з метою охорони рослинності, яка представлена лучно-болотними, солончакуватими, псамофітно-стеновими, лучно-степовими і лучними ценозами; та тваринного світу, особливо птахів.
Флора вищих судинних рослин національного парку нараховує 401 вид.
У флорі парку налічується 8 видів рослин, включених до Червоної книги України, а саме — астрагал дніпровський, ковили - волосиста, дніпровська, Лессінга, українська, тюльпан Шренка, цибуля скіфська, шафран кримський, та два види лишайників — телосхістес ямчастий і целокаулон степовий. До Червоного Європейського списку занесено гвоздику ланцетну, піщанку Зоза та хрінницю сиваську, до Червоного списку Херсонської області — белевалію сарматську, гадючу. цибульку занедбану, жовтець скіфський, ломикамінь трипальчастий, миколайчики приморські, роговик український та лишайник фульгензія брактея.
В парку охороняються рідкісні рослинні угруповання, що включені до Зеленої і книги України — формації ковили дніпровської, волосистої, Лессінга, української.
 |
Численні острови Сиваша. |
||
Узбережжя Азовського моря, численні острови і півострови Сиваша, що входять і до території національного парку, є місцем гніздування та перебування багатьох і видів птахів під час зимівлі та прольотів міграційними шляхами. Взагалі фауна національного парку різноманітна. В її складі 300 видів тварин. Серед них ссавців - 17 видів, птахів - 230, плазунів - 8, земноводних -2, риб - 26, молюсків - 6, павуків — 3, ракоподібних - 5, червів кільчастих — 1, гідроїдних поліпів - 2. Незначне видове багатство фауни свідчить про її недостатнє вивчення. Багато видів фауни є рідкісними та зникаючими. До Червоної книги України занесено 4 види ссавців, 30 — птахів, 4 — плазунів, 2 — риб, 2 — молюсків, 5 — комах, 1 - ракоподібних, 1 — гідроїдних поліпів.
Коса Бирючий острів лежить на шляху інтенсивного прольоту багатьох видів птахів — качиних, куликів, горобцевих та інших. Взимку в затоках збирається велика кількість лебедів-шипунів і кликунів, багато видів качок, куликів, часом до 100 000 особин. В заростях деревно-чагарникової рослинності на прольоті зупиняється значна кількість вухастих та інших сов. Всього на Бирючому відмічено представників 200 різних видів птахів. На сиваській ділянці, на острові Куюк -Тук по обривистих берегах в гніздах масово гніздиться пеганка, бджолоїдка звичайна, сиворакша, галка, берегова ластівка, горобець хатній. На островах Китай та Мартинячий великі колонії мартинів, особливо значна популяція мартина-реготуна. На півострові Чурюк зрідка гніздиться журавель-красавка, огар, раніше гніздилась дрохва. На прольоті зустрічається стрепет, інколи залітають степові орли, але не гніздяться. Всього в центральному Сиваші відмічено більше 150 видів птахів.
В Азово-Сиваському національному природному парку багато екологічних та інших проблем. Спеціалісти запропонували свої наукові обґрунтування щодо розширення території парку, оскільки в нинішніх межах він не виконує своїх природоохоронних функцій. Існуюча адміністративна структура не забезпечує охорону природних комплексів. Склалося неправильне співвідношення функціональних зон парку. Заповідна зона займає 74% території парку, рекреаційна зона — 1%, господарська - 25%. Це не відповідає світовим стандартам, тому парк не може в належному обсязі проводити природоохоронну, наукову і рекреаційну діяльність. Особливо гостро відчувається те, що узбережжя, яке має велике значення для перебування там маси птахів під час прольотів, зимівлі і для гніздування, не включене до складу національного парку. Заповідна зона охоплює лише акваторію з невеликими ділянками суходолу. До складу парку необхідно включити землі сільськогосподарського та рибогосподарського призначення, на яких діяльність здійснювалась б відповідно до законодавства про національні природні парки.
В парку з 1928 року утримуються акліматизовані тварини — олень європейський благородний, лань, європейський муфлон, косуля та ін. В останні роки чисельність цих видів тварин на Бирючому острові складала: оленів понад 500 особин, ланей - 400, муфлонів - 300, куланів - 20, також є 150 корів. Щільність копитних занадто висока, складає до 16 особин на 100га. Для їх випасання відводяться пасовища, а для підгодівлі взимку проводиться сінокосіння. Ці роботи необхідно виконувати згідно з екологічними рекомендаціями.
Для збільшення в парку комах-запилювачів рекомендується встановлювати пасіки з розрахунку: 1 бджолосім'я на 15-20га площі травостою та лісових насаджень.
Категорично забороняється випас овець та телят. Рекомендується повністю ліквідувати муфлонів. Вівці, телята та муфлони наносять велику шкоду рослинам, грибам та тваринам, знищуючи їх своїми гострими копитами. Відновлення популяцій після випасу цих тварин відбувається дуже довго - від 30 до 50 років.
