Екологія Херсонщини
Проблема питної води міста
Прогресивне погіршення питної води в Херсоні за останні кілька десятиріч є результатом порушеного режиму підземних вод, який утворився внаслідок довготривалої, поза терміном амортизації, експлуатації артезіанських свердловин. Добування питної води проходить, як правило, з ділянок площею в кілька квадратних кілометрів кожна і при переексплуатації конкретного геологічного ярусу (в Херсоні. це найчастіше сарматський ярус неогенового горизонту) проходить притік небажаних інгредієнтів з інших горизонтів по всій площі депресії. Для артезіанських вод Херсона головними такими інгредієнтами є катіони та аніони легко розчинних солей, металів, а інколи - аміаку, нафтопродуктів, сполук азоту.
Особливо небезпечний просачування сильно забруднених вод з верхнього шару в цей горизонт. Ґрунтові води в місті, як зазначено вище, під впливом промислової діяльності та транспорту забруднюються нафтопродуктами, свинцем, кадмієм, нітратами. Вони утримують велику кількість легкорозчинних солей. Отже забруднення неогенового шару під Херсоном стає вже зараз небезпечним для його використання як джерела питних вод.
Показники якості питної води у Херсоні за 1998-2000р. показують, що навіть при дуже обмежених спостереженнях за станом питної води в 159 свердловинах, які є на балансі Херсонського виробничого управління водно-каналізаційного господарства (ВУВКГ), середні показники мінералізації питної води по місту знаходяться за межами гранично допустимих концентрацій. Причому, якщо взяти дані останніх, десятиріч, спостерігається стрімка тенденція щодо зростання цього важливого показника якості питної води.
На думку фахівців, саме висока мінералізація питних вод впливає на формування злоякісних утворень в організмі людей, провокує хвороби органів кровообігу, травлення, сечостатевої системи. Поступова зміна основних характеристик макрокомпонентного складу питних вод (жорсткість, сульфати, гідрокарбонати) може негативно впливати на сольовий баланс системи травлення, кровотворної й інших систем людини. При довгостроковому вживанні вод такого хімічного складу, проходить дестабілізація захисної спроможності людського організму, що аналогічно довгостроковому впливу низьких радіаційних доз.
Найбільш непридатна для вживання вода, що добувається в селищі Комишани. По 6 свердловинам в 2000 році мінералізація води коливалась в межах 3,8 – 4,2 г/л, що в 4 рази більше ГДК. вміст хлоридів був в 3, а сульфатів в 2 рази більше граничнодопустимої концентраті. В воді більшості свердловин спостерігалися високі концентрації нітратів. Аналогічна ситуація спостерігалась в деяких свердловинах селища Степанівка. На свердловинах, що розташовані на території напірної станції №1 ВУВКГ (центр міста), мінералізація коливається, в межах 0,4 – 3,6 г/л (ГДК - 1 г/л), вміст хлоридів – 0,5 – 0,8 (ГДК – 0,35), сульфатів – 0,7 – 1,2 г/л (ГДК – 0,5).
Води мають великий вміст СО2,(до 75 мг/л, при ГДК - 20), що є непрямим підтвердженням наявності певного бактеріального забруднення води. В деяких свердловинах, що розташовані на території напірної станції № 1 (зокрема, №8), виявлена велика кількість амонійного азоту (до 30 мг/л, при ГДК – 2,6), що мабуть засвідчує той факт, що в питні води міста попадають каналізаційні стоки. Можливе їх джерело - старі свердловини поглинання та вигрібні ями, що існувати в центрі міста до побудови каналізаційної мережі в місті наприкінці XIX століття. Інше джерело - ділянки приватної забудови вздовж Дніпра, де підземні води верхньосарматського горизонту не мають природного захисту від нечистот із вигрібних ям, побутового сміття тощо.
Група свердловин, що зосереджена на території напірних станцій №3 (Шуменський мікрорайон), №4 (Таврійські мікрорайони) за даними спостережень 2000 року має також високі значення мінералізації, вмісту хлоридів та сульфатів. В деяких свердловинах зафіксовано високий вміст аміачного азоту та нітратів.
Обмеженим винятком із взагалі неякісної питної води нашого міста є вода свердловини, що знаходяться на Карантинному острові та в деяких районах центра міста - площа Свободи, бульвар Мирний, початок вулиці 40-років Жовтня. Тут загальна мінералізація становить 0,2 – 0,8 г/л, вміст хлоридів – 0,04 – 0,09 г/л, сульфатів – 0,01 -0,08 г/л. Вони мають гарні кондиції щодо вмісту важких металів та нітратів. Певну проблему на перспективу для забезпечення жителів Карантинного острова може скласти поява в воді сірководню, який зараз ще знаходиться в межах ГДК. Слід також мати на увазі, що приведені дані щодо якості води в свердловинах відрізняються від якості води, що отримують жителі міста безпосередньо в домівках. Враховуючи стан водопровідної мережі міста, питна вода при транспортуванні від місця добування до місця споживання дуже погіршує свої якісні показники. Періодичність в подачі води в оселі, що практикується в останні роки, тільки стимулює корозійні процеси, приводить до нищення труб і сильно погіршує і без того низьку якість вод. Зокрема, в воді, що циркулює в водопровідній мережі міста, зростає вміст металів, бактеріальне забруднення тощо. Отже мабуть справедливі приблизні розрахунки фахівців, які показують, що із 400 тис. загальної чисельності населення Херсона з передмістями неякісною водою користуються приблизно 270 тис. чоловік, тобто практично 68%.
Як першочерговий етап по стабілізації водно-екологічного становища і санітарно- гігієнічних параметрів системи господарсько-питного водопостачання в місті, на думку фахівців, треба збільшити водовідбір на Верхньо-Антоновському водозаборі. Експлуатаційні запаси підземних вод тут складають 38,1 тис. м 3 /добу і є резерв порядку 50%. Певним резервом якісної питної води може бути освоєння ділянок в заплаві Дніпра. Це дозволить, при одночасній модернізації водонасосної станції № 1 міста, значно поліпшити стан господарсько-питного водопостачання в першу чергу в Суворовському районі, який споживає в даний час питну воду зниженої якості. Іншим чинником стабілізації водопостачання є організація повного контролю за обсягами добування питних вод, її транспортування та вживання. Існує нагальна проблема в розробці нових режимів експлуатації свердловин, реконструкції водопровідної мережі міста, встановлення лічильників питної та технічної води у споживачів.
Але слід відзначити, що корінним чином вирішити проблему забезпечення м. Херсона екологічно чистою питною водою на перспективу можна лише за рахунок освоєння нових джерел, зокрема, використання водозаборів на лівобережжі області.
