Ірина Гайдаєнко
Б.ГРІНЧЕНКО - УЧИТЕЛЬ-СЛОВЕСНИК
Ми знаємо Б.Грінченка перш за все як укладача чотиритомного "Словаря української мови, який є першим в українській лексикографії великим зібранням лексичних фондів української мови.
Але не менш значущою для нас є педагогічна спадщина Бориса Грінченка. Доля нечасто усміхалася до цієї незвичайної людини. У 16 років син дрібномаєтного дворянина Борис Грінченко, на той час захоплений ідеями народництва, за читання підозрілої літератури був заарештований і виключений із середньої реальної школи в Харкові. Тільки через два роки йому вдалося скласти при Харківському університеті іспит на звання вчителя, після чого став учителювати на селі. Його робота народним учителем почалась у 1881 році, якій було присвячено десять років життя.
Саме тоді (у 1888 році), коли "не вільно було друкувати ніяких українським книжок до науки дітям чи дорослим", Б.Грінченко склав свій буквар під назвою "Українська граматика до науки читання й писання". Письменник розповідав: "Я сам написав усю граматику друкованими літерами та й учив по ній читання й писання свою дитину і чужих дітей, щоб рідною мовою озивалася до їх наука". Але вперше надруковано цей підручник було лише у 1907 році в Києві після офіційного визнання царським урядом "ма-лороссийского наречия".
Граматика складається з чотирьох частин: власне буквар, читання після азбуки, прописи і звернення "До вчителів" (методична стаття, де автор подає поради щодо методики роботи з підручником).
Б.Грінченко був знайомий з творами К.Д.Ушинського, у своїх педагогічних публікаціях не раз посилався на його авторитет. Це позначилося на тому, що навчання грамоти він будував на засадах розробленого великим педагогом звукового аналітико-синтетичного методу. Тому хоч у граматиці і не виділено добукварний період як окремий, але в методичному зверненні значна увага приділена "першому періоду науки", якому педагог відводив близько двох тижнів. Протягом цього часу він пропонував, не говорячи з дітьми про літери, виконувати з ними усні вправи, мета яких розбивати слова на склади й окремі звуки та самостійно складати слова з пропонованими звуками. Одночасно учні повинні були писати елементи літер, зразки яких уміщені в прописах.
У своєму букварі Грінченко пропонує зразки косого письма малих і великих букв, а також слів і фраз з ними. Вправи для письма подано послідовно, що, без сумніву, сприяло виробленню навичок правильного каліграфічного письма.
Проаналізувавши матеріал букваря, можна сказати, що методична побудова вивчення кожної букви, якої додержувався Б.Грінченко, є вдалою. Практика Грінченка збігається з поглядами сучасних методистів.
Букварна частина граматики поділена на 29 параграфів. Кожний включає предметний малюнок із підписом, до якого входить нова літера, окремі слова, речення, а згодом і невеликі оповідання. Автор відзначає, що намагався розташувати літери у такому порядку, щоб спочатку йшли легші для вимови звуки, і щоб вистачило матеріалу для читання. З другого параграфа в підручнику вміщено окремі письмові вправи граматичного характеру та поради вчителям про те, як слід організувати виконання учнями таких іправ.
Щодо алфавіту, поданого в "Українській граматиці", то Б.Грінченко в методичній статті "До вчителів" зауважив: 'Я взяв повний український алфавіт з 33 літер, тобто: всі ті літери, якими пишуться слова української мови, не викидаючи й літери Г, без якої нема змоги обійтися".
Особливої уваги заслуговують уміщені в букварній частині, а також у розділі "Читання після азбуки" тексти. Автор поставив перед собою завдання - давати матеріал повністю зрозумілий дітям, йдучи від легкого до складного, і цікавий за змістом. Хороший знавець фольклору, Б.Грінченко використав прислів'я, приказки, загадки, народні вірші. Спеціально для граматики він написав невеликі оповідання за мотивами народних сюжетів. Цей матеріал дібраний з урахуванням педагогічної доцільності, спрямований на виховання чуйності,чесності, почуття дружби, поваги до праці та навчання.
Б.Грінченко ознайомлює дітей з визначними іменами в українській літературі. У підручнику вміщено вірші Т.Шевченка, Л.Глібова, Є.Гребінки.
Підручник є досить цінним унеском у розвиток методики навчання грамоти українською мовою.
Місія Б.Грінченка, істинного просвітителя української нації, не завершилася по його смерті. Після довгих років забуття він знову повернувся до нас з великою інтелігентністю своєї душі, винятковою працездатністю, щирим бажанням, щоб і завдяки його зусиллям цей складний і суперечливий світ став трохи кращим. Недаремно І.Франко так високо оцінив діяльність Б.Грінченка: "...у всьому, що пише, проявляє побіч знання мови української, також гарячу любов до України".
