Петро Могила об’єднав нас духовно та дав освіту; Михайло Грушевський навчив бути сильним не лише словами, а й справами; Тарасове слово спонукало любити й берегти рідну мову; а Богдан Хмельницький показав шлях до становлення української держави і примусив інші країни рахуватися з нею. Цей шлях наче терен, що горить-не згорає і міць його в згуртованості, єдності та вмінні дослухатись один одного.

Чи виникли б у нас проблеми у країні, якби ми на помилках попередників робили висновки у майбутньому? Людство знає безліч таких випадків. І я знаю, що Богдан Хмельницький та його мужнє слово мало вагоме значення для людей у ті часи, а його манера спілкування – дали можливість до створення міцної держави. Тож до історії треба звертатись?! Мабуть так! Усі перекази Євгена Білоусова є шляхом руху уперед, маятником часу, прикладом подолання життєвих перешкод. Його твори насичені внутрішньою силою і мають важливий момент у вихованні.

Для мене Україна, наче молодий пагінець, який виросте, але може і зникнути, якщо його затопчуть; молоде деревце, якщо будеш лише поливати; квітуче дерево, якщо не будеш байдужим та черствим; дерево з плодами, якщо уціліє, не дивлячись на вітер чи той бридкий черв’як, що підгризає його коріння… Ні! Все-таки Україна буде як тисячолітнє дерево, що розмножується, ділиться, захищає, оберігає всіх, хто до нього з чистим серцем доторкнеться, сльозою поділиться! А пташенята позлітаються собі високо у гніздо, бо кращої сторони не має і співатимуть веселих пісеньок. «Усе на світі треба пережити, бо кожен фініш – це по суті старт», – передбачала Ліна Костенко.