Ніхто досі не збагнув у чому полягають ці так звані «чари», котрі змушують нас пропустити крізь себе думки та переживання як головних героїв, так і другорядних персонажів.

Книги дуже схожі на людей, бо теж мають і власний характер, і власний погляд на будь-яку подію та власну долю.

У вихідні дні я була на гостинах у бабусі і підійшла до книжкової шафи де зберігаються мої дитячі книги. Казки Шарля Перро, Андерсена, братів Грімм - мої друзі з дитинства. Я пам’ятаю малюнки з цих книг, які мене страшили, а інші приносили радість. Багато книг мені дарував мій дідусь, якого вже немає, а книги навіюють спогади про нього.

Мені іноді стає сумно від того, що з появою електронних носіїв паперові книги можуть зникнути або стануть занадто дорогими, предметом розкоші.

Але все ж таки хочеться надіятися, що це буде не скоро. І навіть, якщо й так, то завжди можна подарувати книгу на День народження або інші свята. Вона займе в шафі почесне місце, а взявши її до рук, ми згадаємо дорогих нашому серцю людей.