На серію книг Степана Процюка «Марійка і Костик»

У творчому доробку письменника є дуже цікава трилогія „Марійка і Костик”, „Залюблені в сонце. Друга історія Марії і Костика”, „Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика”.

Чому саме ці твори я прочитала із захопленням і буду говорити про них сьогодні? Може, тому, що я дівчинка, якій 12 років і яка теж мріє відчути почуття отого першого, несміливого юнацького кохання? Адже книги саме про це.

Ця трилогія захоплює щирістю почуттів та стосунків. Вона розповідає про справжнє кохання підлітків, навчає вірити в нього, навіть, якщо вам заздрять і розносять плітки. Марійка й Костик такі ж юні, щасливі, як Ромео і Джульєтта. До речі, саме так називали у школі Костика і Марійку.

Мені дуже подобається те місце, у якому описана перша зустріч героїв - як вони з першого погляду закохались, як усе літо думали один про одного, як не наважувались підійти, а потім розгадували, що означає той погляд чи та усмішка. А їх перша прогулянка... Вони не хотіли розходитись, не помічали, як швидко лине час, хотіли, щоб так було завжди.

Це і є перше кохання. Найщиріше, дитяче, коли серце калатає й не важливо, що думають інші. Дорослі такого не відчувають, а відносяться до кохання більш виважено. І в книзі дуже гарно описується, як хлопці й дівчата по- різному ставляться до однієї і тієї ж самої ситуації. Детально описуються їх почуття, страждання, думки про можливе майбутнє, як вони переживають ці почуття уві сні. Але, не зважаючи на все це, відчувають потяг один до одного. 

Коли людина відчуває перше кохання, їй треба з кимось порадитись, поспілкувались, розповісти про свої незрозумілі відчуття, що, до речі, дуже важко зробити. У цій ситуації Марійка після прогулянки з Костиком побоялась мамі розповісти про побачення до пізнього вечора в парку.