Та частіше на мій дотик книга відгукується радістю, неначе просить: "Візьми мене! Я тобі розповім так багато цікавого! Повір, ми станемо добрими друзями!" Я починаю хвилюватися, щось тремтить у душі, сповненій радісним передчуттям.
Нарешті я розгортаю книгу - і поринаю у світ, який вона розкриває переді мною. З цієї самої хвилини мені вже важко зупинитися, обірвати читання, закрити книгу недочитаною. Ясна річ, коли вона велика за обсягом, коли щось треба терміново зробити, я з сумом залишаю читання: тут нічого не вдієш. Тоді, здається, десь у потаємних куточках душі ворушиться несподіваний докір і сором перед книгою, наче обірвав розмову з уважним і розумним другом, живою людиною, яка, перейнявшись твоїми турботами, давала тобі поради.
Я сподіваюся, що в житті книги будуть зі мною завжди, тому що в століття комп'ютерів і передових технологій усе ще важливо мати добре серце, бути порядною, а не тільки тямущою людиною. І книги мені допоможуть орієнтуватися в цьому дуже складному й такому цікавому світі..
На книгу Ольги Бусенко "Паперовий янгол
Зима - це така пора року, коли через холоди не можеш проводити багато часу на вулиці, тому звертаєшся до книг. Коло в будинку тепло, мурликає кішка хочеться взяти до рук цікаву книжку й почитати. Вона переносить мене в омріяні далі, розкриває незбагненні істини, учить, дає поради в найскрутніші хвилини життя.
Такою книгою стала повість сучасної української письменниці Ольги Бусенко « Паперовий янгол» , яку порекомендувала нам прочитати шкільний бібліотекар Валентина Володимирівна. Я розкрила книжечку, прочитала анотацію та вступ і зрозуміла, що переді мною незвичайні казкові історії вигадливої Яринки, які починаються такими прекрасними ілюстраціями. Текст казочок написаний мелодійною мовою, пригоди настільки захоплюючі, що я, гортаючи сторінку за сторінкою, просто поринула в цей Яринчин світ.
Твір мене захопив своєю добротою, зрозумілою мовою. Авторка розповідає про маленьку дівчинку Яринку та її бабусю Ганну, яка розповідала онучці цікаві казки. Книга оповідає про життя дівчинки, містить яскраві ілюстрації.
У першій розповіді, яка має назву « Про паперового янгола» розповідається про загубленого відомою художницею янгола. Коли Яринка з бабусею гуляли у парку, то помітили великий розлогий клен, зверху на якому висів бідолашний янгол з веселими очима. Він так сподобався дівчинці, що вона забрала його до себе додому. Але бабуся запропонувала розклеїти по місту оголошення про загубленого янгола. В результаті цієї доброї справи знайшлася його господарка . На знак подяки художниця подарувала Яринці такого ж янгола.
Яринка була дуже чесною й справедливою. Коли вона знайшла чарівного сріблясто-білого паперового Янгола, то написала оголошення, а згодом повернула гарненьку знахідку художниці. Дівчинка так не бажала розлучатися з Янголом, проте не хотіла, щоб за ним сумувала власниця. Вона поводилася дуже чемно й стримано, а вдячна художниця нагородила її за порядність - подарувала Янгола-близнюка.
А яку Яринка мала ліричну душу! Вона була життєрадісною, любила цілий світ і все живе. Милувалася квітами, тваринками й деревами. Співчутлива дівчинка із задоволенням допомагала людям і раділа, коли їй вдалося ощасливити найпохмурішу людину. Привітна Яринка поважала батьків, з шаною ставилася до всіх стареньких, уміла щиро дружити, завжди пробачала зло. І головне, вона вірила в диво, казку, у те, що добро завжди перемагає...
Читати продовження