Адже не було у неї навіть пензлика. І, як ви думаєте, із чого придумала дівчина зробити собі пензлика? Не повірите! Із ворсинок коров’ячої шерсті, прив’язавши її до гілочки.
Уявивши себе на місці Катрусі, я зробила собі такого ж пензлика і ось, що в мене вийшло.
Йшов час і Катруся вирішила піти навчатися в художнє училище, та директор не прийняв її, бо вона не мала освіти. Хіба він міг тоді знати, що минуть роки і малюнки бідної селянської дівчинки – Катерини Білокур, будуть виставлятися в картинних галереях усього світу?
Та юна художниця не здавалася, вона вирішила йти до своєї мети.
Згадавши, що Тарас Шевченко не лише письменник, а й художник, вона поїхала до Канева на Чернечу гору і попросила в нього про допомогу. Пророчі його слова: «Шукай не слави, а хороших людей! Їх на світі багато! Варто лише знайти їх! І вони тобі допоможуть!», надихнули Катерину написати листа відомій українській співачці Оксані Петрусенко, яку вона почула по радіо, вклавши в нього свій малюнок – з китицею червоної калини,і отримала від неї відповідь.
З того часу і почалася велика слава Катерини Білокур.
Віра в своє покликання, величезне бажання зробити так, щоб краса ніколи не полишала життя, зробили Катерину Білокур всесвітньо відомою художницею. А навчила її цьому, як сказала сама художниця, сама природа! У неї стільки барв!
Сьогодні я вже займаюся в студії образотворчого мистецтва, і тепер, коли мені до рук потрапляють якісь малюнки чи книги з ілюстраціями, завжди читаю, хто ж є автором цих витворів. Адже коли людина багато знає, це показує її рівень вихованості, ерудиції, культури.