«Людина – це підсумок прочитаного, і якщо в дитинстві вона не зустрілася з доброю книгою, то в майбутньому не стане особистістю». Ці слова М. Слабошпицького я взяла за девіз свого шкільного життя. Керуючись ним, я йду до своєї мети, адже щиро прагну стати особистістю. У цьому моєму прагненні значну роль відіграє книга, бо відомо, що книга – вікно у світ. Ще з першого класу, познайомившись зі своєю першою книгою, Букварем, я стала пізнавати захоплюючий світ книги.
Бібліотека стала для мене магічним місцем, де я могла поринути у світ прочитаного, забути хоч на якийсь час про справи чи проблеми. Загалом, я читаю захоплюючу пригодницьку літературу, книги розважального характеру(гумор,комікси), ну і, звичайно, без учбово-пізнавальної книги ніяк не обійтися. Останнім часом захопилась читанням книг із серії «Сучасна дитяча проза». Хочу розповісти про одну з них, прочитавши яку я не залишилася байдужою.
Твір «День кота» написала письменниця К.Булах. Це дивовижна історія про незвичайні події, які трапилися з двома подругами - Настею і Кароліною. Завдяки яскравій уяві авторки твору дівчатка, мандруючи знайомими вулицями, дивним чином перетворюються в кішок. Пригоди тривають, та настає ніч, і героїням, за задумом письменниці, настає час стати знову людьми. І ось тут починається найцікавіше. Одна з дівчаток, Кароліна, зникає. Як же Насті відшукати подружку? Пошуки тривають довго і непросто. Та все ж, подруги знаходять одна одну і повертаються до звичного життя…
Книга написана у жанрі казки. Мені сподобався її незвичний сюжет, швидкий, захоплюючий перебіг подій, незвичний виклад тексту К.Булах. Та найбільше я вражена тим моральним уроком, який дає нам авторка. Тема дбайливого відношення до братів наших менших, на мою думку, не може залишити байдужим жодну людину, адже «ми у відповідальності за тих, кого приручили».
Читаючи, можна простежити, як червоною ниткою через весь твір проходить тема людяності, доброти, гарного ставлення до тварин (у даному випадку- до котів). Але ці котики уособлюють весь тваринний світ нашої планети, а особливо, маленьких його представників, які надто беззахисні перед величчю людини. Урок, даний письменницею читачеві, такий: не спрямовуйте свої життєві негаразди та проблеми на агресію проти невинних тварин! Я думаю, що саме для цього у творі мало місце перевтілення і наділення котів людськими рисами, щоб ми, люди, побували на місці скривджених тваринок і зрозуміли неприпустимість жорстоких вчинків проти братів наших менших.
Я задоволена глибиною вражень, які справила на мене ця історія. Рекомендую прочитати книгу не тільки школярам, а й дорослим, адже добру ніколи не пізно вчитися. Цікавих Вам вражень і захоплюючого читання!