Валентина Руденко
"І ДОКИ БУДЕМО ТАК ЖИТЬ?"
(ДО ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОГО ДОРОБКУ БОРИСА ГРІНЧЕНКА В ШКОЛІ)
Літературна епоха, в яку жив і творив видатний прозаїк, поет, вчений, педагог, громадський діяч, видавець Борис Грінченко, - це епоха П.Грабовського, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Василя Сгефаняка, Миколи Вороного, Богдана Лепкого, О.Олеся...
Серед цих гігантів українського письменства найменш відомий як широкому загалу, так і шкільній юні саме Борис Грінченко, мученик і водночас герой битви за життя, який прожив, як і Тарас Шевченко, всього 47 років. Якась фатальна закономірність простежується в тому, що для нього "Кобзар" був особистим "євангелієм", в якому він черпав любов до свого народу.
Аналіз шкільних програм з української літератури дає підстави стверджувати, що в національній школі учні середніх та старших класів 80-х XX століття мають можливість познайомитися з творами майстра слова Бориса Грінченка, який повертається до нас із забуття. Починаючи з 6 класу, для текстуального вивчення введено оповідання "Олеся", в якому розповідається про житгя України в давні часи, розкрита відвага і самопожертва Олесі, волелюбність діда Данила, типового представника українського народу.
У 8 класі учням подаються біографічні відомості про письменника, громадського діяча демократичного напряму. Для читання та аналізу на вибір учителя рекомендовано оповідання "Дзвоник" або "Без хліба".
Перед учнями постануть картини життя селянської бідноти, правдиве зображення бездушного укладу життя в сирітському будинку в оповіданні "Дзвоник”. Співчутливе змалювання автором сирітки Наталі, для якої дзвоник став символом бездушності, не залишить їх байдужими до чужого горя.
Бути великодушними у ставленні до ближнього вчить восьмикласників твір письменника "Без хліба", в якому розкрито високу моральність селянина - бідняка Петра, який змушений через злидні стати злодієм, та бездушність писаря - представника місцевої влади, гуманність та благородство сільскої громади, яка зрозуміла й простила Петра. Сприятиме цьому майстерність письменника у показі психологічного стану Петра, про-стота викладу народність мови, художня довершеність оповідання "Без хліба”. Такий обсяг творів включили до програми Київського державного університету та інституту українознавства його упорядники.
Програмою Науково-дослідного інституту НАН України рекомендовано для текстуального вивчення у 6 класі твори “Грицько", "Екзамен", "Сорока". Для самостійного читання - "Украла", "Панько", "Кури та ластівки". "Подивись", "Я кохаю ті хмари похмурі". У 8 класі - поезії "Доки?", "До праці", "Сам собі пан", "Під вербами". Для самостійного читання - "Брат на брата", "Батько і дочка", "Каторжна", "9 січня", "Весняні сонети".
Отже, учні середніх класів мають змогу скласти уявлення про поетичні та прозові твори письменника Бориса Грінченка. Догомогти в цьому мають учителі-словесники, зваживши на трактування автором праці як найважливішого чинника національного відродження, здобуття державної самостійності, усвідомлення того, що шлях до волі довгий і важкий. Слід акцентувати увагу учнів на тому, що письменник вірив у щасливе майбутнє українського народу, здобуте в праці і боротьбі.
У старших класах в залежності від того, за якими програмами працюють учителі-словесники, десятикласники можуть повернутися до вивчення творів Б.Грінченка. Мова йде про програму з української літератури, упорядниками якої є професор П.П.Кононенко та доцент В.Я.Неділько, якою передбачено вивчення не окремих творів, а творчості письменника.
Ця монографічна тема передбачає ґрунтовне знайомство з життєвим і творчим шляхом письменника, поетичною творчістю ("Смутні картини", "До праці", "Хлібороб") та прозовою спадщиною (оповідання "Під тихими вербами"), літературно-критичними статтями Івана Франка, М.Коцюбинського, П.Грабовського про Б.Грінченка.
Учителі-словесники, які працюють за програмою Інституту педагогіки АПН України, можуть використати цей матеріал на факультативних заняттях та позакласній роботі (гуртки, літературні вечори тощо).
Вагоме місце у вивченні творчого доробку митця займає унаочнення уроків, на яких учні будуть знайомитися з поглядами Б.Грінченка на життя, які віддзеркалюють його твори. Зупинимося на деяких з них, як от: "Письменник Борис Грінченко і літературне оточення". Цеможе бути таблиця чи кодотранспарант. Подаємо матеріали до нього:
Іван Франко (1856-1910)
Павло Грабовський (1864-1902)
Микола Чернявський (1868-1946)
Михайло Коцюбинський (1864-1913)
Леся Українка (1871-1913)
Василь Стефаник (1871-1936)
Така наочність допоможе учням, особливо старших класів, усвідомити місце письменника в літературному колі відомих імен, сприятиме глибшому засвоєнню матеріалу.
Серед умінь, якими мають бути озброєні учні, є вміння знати основні події та героїв виучуваних творів. Цьому, на нашу думку, сприятимуть таблиці типу "Герої оповідання Б.Грінченка "Дзвоник": Наталя - семирічна сирітка, Олександра Петрівна - вихователька сирітського притулку, дівчата - сироти притулку тощо.
Пожвавить роботу з класом і добірка висловів під рубрикою "Письменник в оцінці критиків, видатних діячів культури". Ці вислови слід оформити на таблицях або записати на картках, які зачитуватимуть учні. Подаємо таку добірку:
"...високо ціню і шаную Вашу корисну безупинну працю..."
П. Грабовський
"Бажаю Вам більших світлих надій на нашу будущину, ніж досі, і тих самих сил, які Ви для неї до сього часу поклали. ."
Іван Франко
"Він належав до "неспокійних, вихроватих" натур, котрі "кидаються на всі боки, заповнюють провалини, латають, підтримують повалене, валять те, що поставлене не до ладу, будують нове, шукають способів підняти до роботи більше рук".
Іван Франко
“ ..таких невтомних, завзятих діячів, борців громадських, якого ми в собі Бориса Грінченка втеряли, в пантеоні українських писателів зазначити можна небагато. Великий хист, незвичайна витривалість у роботі, скрашені великою любов'ю до рідного краю".
Микола Лисенко
“Нехай буде потіхою Вам, як і всій Україні, що він був серед нас, що його велика праця, його велика любов до народу не згинуть ніколи і в них він ще довго житиме серед вдячних нащадків".
Михайло Коцюбинський
“Ви й не збагнете, яке то гірке і вкупі солодке те почуття, що збудили в мені ваші вірші. Я дякую...Вам і Вашій музі..."
Леся Українка
"...на ставлення до постаті Б.Грінченка наклали свій відбиток ідеологічні постулати сталінської моделі соціалізму, до яких належали, наприклад, уявлення про другорядне значення національного начала, про примат вузькокласових інтересів над загально-людськими..."
А.Погрібний
Зіставлення різних оцінок творчого доробку письменника має допомогти учням розібратися, ким же був Борис Грінченко, який стояв на сторожі упосліджених синів і дочок українського народу, їх дітей у світі визиску та насильства. Думка ж професора А.Погрібного допоможе пояснити роки забуття імені Бориса Грінченка після 20-х початку 30-х років, чому, поцінованому сучасниками як "пророку", "апостолу", "учителю життя", у ці роки обвинувачень було винесено вирок: його писання не варті й доброго слова, бо звертали молоде покоління "з соціалістичного на національний шлях, апофеозом якого була петлюрівщина". Такий підхід сприятиме формуванню у шкільної юні активної життєвої позиції, їх національної самосвідомості.
На підсумковому етапі систематизації знань про письменника вдалим прийомом буде використання кодотранспаранта чи таблиці "Моє знайомство з письменником Борисом Грінченком", змістом якої будуть твори, вивчені в середній школі. Таку таблицю попередньо можуть скласти гуртківці під керівництвом учителя.
